Жага наживи — це серйозний недолік характеру, який призводить до погіршення стосунків із оточуючими людьми. Також, на мою думку, жадібні люди дуже нещасливі, адже сенс їхнього життя — це накопичення статків, причому процес цей ніколи не припиниться. Їм завжди не вистачає ще однієї копійчини. Усе життя для них обертається навколо капіталів і заощаджень. Вони впевнені, що за до грошей можна вирішити будь-яку проблему, бо гроші — всьому голова.
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» намагався довести протилежне. Незважаючи на те, що комедія була написана ще 1890 року, вона досі не втрачає своєї актуальності. Адже й сьогодні не рідко можна зустріти людей, для яких гроші — це сенс існування.
У комедії таким героєм виступає Герасим Калитка. Спершу він був хорошим господарем. Так можна сказати тому, що він турбувався про своє господарство, хотів його примножувати, намагався зробити якнайкраще для себе та своєї сім’ї.
Він мріє про добробут своїх дітей, про щасливе та мирне життя в достатку. Заради цього головний герой багато працює, шука втілити в життя свої мрії. Він, як справжній господар, любить землю, дбає про неї.
Але згодом жадібність перетворюють доброго хазяїна на ненажерливого матеріаліста. З метою збагачення чоловік скоює все більше й більше злочинів, вплутується в афери. Руйнуються також і стосунки між членами родини: Калитка підіймає руку на дружину, хоче одружити сина проти його волі. Герой також заводить зв’язки із сумнівними особами, наприклад, Гершком, який потім і обманув наївного Калитку.
Чим далі до розв’язки, тим гострішим стає сюжет. А наприкінці твору Герасим вирішує накласти на себе руки. Це здається йому кращим ніж понести таку велику матеріальну втрату. Але читач розуміє, що через багатство (або ж нестатки) не варто замірятися на власне життя. Бо гроші — далеко не найголовніше в житті людини. Існують речі, які в більшій мірі змогли б зробити чоловіка щасливим.
Таким чином, комедія Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» доводить нам, читачам, що гроші — це не гарантія людського щастя. На світі є важливі речі, яких не купиш за гроші: здоров’я, дружба, кохання, добре ім’я, людська честь та гідність. Тому, я вважаю, що гроші не забезпечать людині успіху.
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. А ця професія, як відомо, вимагає особливої уваги до дрібниць, відповідальності та серйозності.
Жага наживи — це серйозний недолік характеру, який призводить до погіршення стосунків із оточуючими людьми. Також, на мою думку, жадібні люди дуже нещасливі, адже сенс їхнього життя — це накопичення статків, причому процес цей ніколи не припиниться. Їм завжди не вистачає ще однієї копійчини. Усе життя для них обертається навколо капіталів і заощаджень. Вони впевнені, що за до грошей можна вирішити будь-яку проблему, бо гроші — всьому голова.
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» намагався довести протилежне. Незважаючи на те, що комедія була написана ще 1890 року, вона досі не втрачає своєї актуальності. Адже й сьогодні не рідко можна зустріти людей, для яких гроші — це сенс існування.
У комедії таким героєм виступає Герасим Калитка. Спершу він був хорошим господарем. Так можна сказати тому, що він турбувався про своє господарство, хотів його примножувати, намагався зробити якнайкраще для себе та своєї сім’ї.
Він мріє про добробут своїх дітей, про щасливе та мирне життя в достатку. Заради цього головний герой багато працює, шука втілити в життя свої мрії. Він, як справжній господар, любить землю, дбає про неї.
Але згодом жадібність перетворюють доброго хазяїна на ненажерливого матеріаліста. З метою збагачення чоловік скоює все більше й більше злочинів, вплутується в афери. Руйнуються також і стосунки між членами родини: Калитка підіймає руку на дружину, хоче одружити сина проти його волі. Герой також заводить зв’язки із сумнівними особами, наприклад, Гершком, який потім і обманув наївного Калитку.
Чим далі до розв’язки, тим гострішим стає сюжет. А наприкінці твору Герасим вирішує накласти на себе руки. Це здається йому кращим ніж понести таку велику матеріальну втрату. Але читач розуміє, що через багатство (або ж нестатки) не варто замірятися на власне життя. Бо гроші — далеко не найголовніше в житті людини. Існують речі, які в більшій мірі змогли б зробити чоловіка щасливим.
Таким чином, комедія Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» доводить нам, читачам, що гроші — це не гарантія людського щастя. На світі є важливі речі, яких не купиш за гроші: здоров’я, дружба, кохання, добре ім’я, людська честь та гідність. Тому, я вважаю, що гроші не забезпечать людині успіху.