Ще не бувало так, щоб попередня літературна доба закінчилася саме о 12-й годині ночі 31 грудня старого року, а наступна почалася саме 1 січня року нового. У мистецтва власний годинник. Це стає ще очевиднішим, коли йдеться про епоху велику й продуктивну, яка впливає на літературний процес навіть через століття.
Саме такою була доба романтизму. Від часу свого панування (початок - середина ХІХ ст.) він постійно нагадував і нагадує про себе аж до сьогодні: так, уже на початку ХХ ст. виник т. зв. неоромантизм (новоромантизм, за Лесею Українкою). Поруч із домінуючим напрямом чи стилем завжди існують інші: ті, що згасають, і ті, що народжуються.
Тож десь від середини ХІХ ст. надмірне прагнення до екзотики та невтішна «світова скорбота» романтиків, їхнє намагання занурити читача у світ мистецької уяви та фантазії почали певною мірою надокучати широкій публіці. Колишні відкриття романтизму все частіше перетворювалися на затерті штампи, а зрештою - на пародію. А тим часом навколо вирувало реальне життя, абсолютно не схоже на романтичну картину світу.
До того ж у той час провідним філософським напрямом у Європі та США став позитивізм - вчення про те, що все істинне (позитивне) знання є виключно результатом спеціальних наук. Для позитивістів абстрактне фантазування романтиків було пустопорожньою балаканиною, марнуванням часу. Бо яка від нього «позитивна» користь? Конфлікт між світоглядом романтиків і позитивістів можна співвіднести з різницею у світобаченні двох братів, персонажів відомої притчі. Коли вони зайшли в розкішний весняний гай, перший вигукнув у захваті: «Яка краса!» А другий відповів: «Згоден! Бо це ж скільки грошей можна заробити, виготовивши з цих дерев табуретки й продавши їх». Реаліст О. Бальзак, який називав своїм літературним батьком романтика В. Скотта, відзначив, що «перемога реалізму над романтизмом зумовлена торжеством науки над фантазією».
Які є найважливіші ознаки реалізму? Реалізм (лат. realis - «речовий, дійсний») - великий напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 18301840-х рр. спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі та Америці. Основоположним для реалізму стає принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключовою проблемою є взаємини людини й середовища, а також впливу суспільства на формування особистості.
Між культурно-історичними епохами немає чітких хронологічних меж, ці межі рухливі й досить-таки відносні, епохи «заходять» одна в одну, певний час «співіснують» і взаємодіють між собою.
Десь від середини ХІХ ст. надмірне прагнення до екзотики та невтішна «світова скорбота» романтиків, їхнє намагання занурити читача у світ мистецької уяви та фантазії почали певною мірою надокучати широкій публіці. Колишні відкриття романтизму все частіше перетворювалися на затерті штампи, а зрештою - на пародію. А тим часом навколо вирувало реальне життя, абсолютно не схоже на романтичну картину світу.
Реалізм - великий напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 18301840-х рр. спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі та Америці. Основоположним для реалізму стає принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключовою проблемою є взаємини людини й середовища, а також впливу суспільства на формування особистості.
Між культурно-історичними епохами немає чітких хронологічних меж, ці межі рухливі й досить-таки відносні, епохи «заходять» одна в одну, певний час «співіснують» і взаємодіють між собою.
Ще не бувало так, щоб попередня літературна доба закінчилася саме о 12-й годині ночі 31 грудня старого року, а наступна почалася саме 1 січня року нового. У мистецтва власний годинник. Це стає ще очевиднішим, коли йдеться про епоху велику й продуктивну, яка впливає на літературний процес навіть через століття.
Саме такою була доба романтизму. Від часу свого панування (початок - середина ХІХ ст.) він постійно нагадував і нагадує про себе аж до сьогодні: так, уже на початку ХХ ст. виник т. зв. неоромантизм (новоромантизм, за Лесею Українкою). Поруч із домінуючим напрямом чи стилем завжди існують інші: ті, що згасають, і ті, що народжуються.
Тож десь від середини ХІХ ст. надмірне прагнення до екзотики та невтішна «світова скорбота» романтиків, їхнє намагання занурити читача у світ мистецької уяви та фантазії почали певною мірою надокучати широкій публіці. Колишні відкриття романтизму все частіше перетворювалися на затерті штампи, а зрештою - на пародію. А тим часом навколо вирувало реальне життя, абсолютно не схоже на романтичну картину світу.
До того ж у той час провідним філософським напрямом у Європі та США став позитивізм - вчення про те, що все істинне (позитивне) знання є виключно результатом спеціальних наук. Для позитивістів абстрактне фантазування романтиків було пустопорожньою балаканиною, марнуванням часу. Бо яка від нього «позитивна» користь? Конфлікт між світоглядом романтиків і позитивістів можна співвіднести з різницею у світобаченні двох братів, персонажів відомої притчі. Коли вони зайшли в розкішний весняний гай, перший вигукнув у захваті: «Яка краса!» А другий відповів: «Згоден! Бо це ж скільки грошей можна заробити, виготовивши з цих дерев табуретки й продавши їх». Реаліст О. Бальзак, який називав своїм літературним батьком романтика В. Скотта, відзначив, що «перемога реалізму над романтизмом зумовлена торжеством науки над фантазією».
Які є найважливіші ознаки реалізму? Реалізм (лат. realis - «речовий, дійсний») - великий напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 18301840-х рр. спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі та Америці. Основоположним для реалізму стає принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключовою проблемою є взаємини людини й середовища, а також впливу суспільства на формування особистості.
Між культурно-історичними епохами немає чітких хронологічних меж, ці межі рухливі й досить-таки відносні, епохи «заходять» одна в одну, певний час «співіснують» і взаємодіють між собою.
Дмитро Наливайко, український літературознавець
Объяснение:
Десь від середини ХІХ ст. надмірне прагнення до екзотики та невтішна «світова скорбота» романтиків, їхнє намагання занурити читача у світ мистецької уяви та фантазії почали певною мірою надокучати широкій публіці. Колишні відкриття романтизму все частіше перетворювалися на затерті штампи, а зрештою - на пародію. А тим часом навколо вирувало реальне життя, абсолютно не схоже на романтичну картину світу.
Реалізм - великий напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 18301840-х рр. спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі та Америці. Основоположним для реалізму стає принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключовою проблемою є взаємини людини й середовища, а також впливу суспільства на формування особистості.
Між культурно-історичними епохами немає чітких хронологічних меж, ці межі рухливі й досить-таки відносні, епохи «заходять» одна в одну, певний час «співіснують» і взаємодіють між собою.