У весільних обрядах відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. Наприклад, збір дружини (весільний похід) молодим, імітація викрадення нареченої (посад молодої), подолання перешкод на шляху до молодої (перейма) — це свідчення давніх форм шлюбу умиканням, а діалог старостів про куницю та мисливця, обмін подарунками між сватами, викуп коси, виплата штрафу за безчестя — своєрідний відгомін звичаю укладання шлюбу на основі купівлі-продажу.
У цілому ж українське весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. У свою чергу кожен із циклів складався з низки обрядів. Передвесільна обрядовість включала сватання, умовиш, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Власне весілля складалося із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодими, прилученню невістки до родини чоловіка. Це обряди хлібин, свашин та гостин.
"Сценарій" традиційного народного весілля в основних рисах зберігся й дотепер — більшою мірою в сільській місцевості та у значно трансформованому вигляді в умовах міста.
Усна народна творчiсть словесна частина складних явищ народноï культури, якi нерiдко поєднують у цiлiсному комплексi рiзнi види й форми творчоï дiяльностi (слово, музику, хореографiю тощо). На означення таких явищ європейська наукова традицiя пропонує термiн фольклор, що в перекладi з англiйськоï означає народнi знання, народна мудрiсть. Науку про усну народну творчiсть називають фольклористикою.Украïнська народна творчiсть це дуже цiкавий пласт нацiональноï культури, що вiдзначається багатством i жанровим розмаïттям.
До украïнського фольклору належать народнi пiснi, балади, рiзнi обряди, утому числi весiльнi, тощо. Найдавнiшим жанром народноï драми, яка теж є рiзновидом фольклору, вважаються обряди господарського (календарного) циклу. Дiйства ïх, що мали певне магiчне значення, супроводжувалися пiснями: це всiм вiдомi веснянки, колядки, щедрiвки. Украïнський народ завжди вважався народом, що особливо полюбляє щиру пiсню, влучну приказку, мудру казку. I саме народ створив усе це яскраве розмаïття, що має ємну назву фольклор.
Висновок. Твори усноï народноï творчостi тiсно пов'язанi з життям. Вони вiдзначаються багатством жанрiв i розмаïттям тем. Родинно- побутовi пiснi як вид лiричних пiсень вiддзеркалюють переживання, знайомi кожнiй людинi.
Загалом народна творчiсть явище багатовимiрне. Зберiгаючи iнформацiю про рiзноманiтнi прояви життя колективу, вона є своєрiдною яскравою версiєю духовноï iсторiï народу.
У цілому ж українське весілля поділяється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післявесільний. У свою чергу кожен із циклів складався з низки обрядів. Передвесільна обрядовість включала сватання, умовиш, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Власне весілля складалося із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодими, прилученню невістки до родини чоловіка. Це обряди хлібин, свашин та гостин.
"Сценарій" традиційного народного весілля в основних рисах зберігся й дотепер — більшою мірою в сільській місцевості та у значно трансформованому вигляді в умовах міста.
культури, якi нерiдко поєднують у цiлiсному комплексi рiзнi види й
форми творчоï дiяльностi (слово, музику, хореографiю тощо). На
означення таких явищ європейська наукова традицiя пропонує
термiн фольклор, що в перекладi з англiйськоï означає народнi
знання, народна мудрiсть. Науку про усну народну творчiсть називають
фольклористикою.Украïнська народна творчiсть це дуже цiкавий пласт
нацiональноï культури, що вiдзначається багатством i жанровим
розмаïттям.
До украïнського фольклору належать народнi пiснi, балади, рiзнi
обряди, утому числi весiльнi, тощо. Найдавнiшим жанром народноï
драми, яка теж є рiзновидом фольклору, вважаються обряди
господарського (календарного) циклу. Дiйства ïх, що мали певне
магiчне значення, супроводжувалися пiснями: це всiм вiдомi веснянки,
колядки, щедрiвки. Украïнський народ завжди вважався народом, що
особливо полюбляє щиру пiсню, влучну приказку, мудру казку. I саме
народ створив усе це яскраве розмаïття, що має ємну
назву фольклор.
Висновок. Твори усноï народноï творчостi тiсно пов'язанi з
життям. Вони вiдзначаються багатством жанрiв i розмаïттям тем. Родинно-
побутовi пiснi як вид лiричних пiсень вiддзеркалюють переживання,
знайомi кожнiй людинi.
Загалом народна творчiсть явище багатовимiрне. Зберiгаючи iнформацiю про
рiзноманiтнi прояви життя колективу, вона є своєрiдною
яскравою версiєю духовноï iсторiï народу.