Напиши есе за афоризмом В. Гюго Сміх - це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя. Рекомендації щодо написання еесе:
Уживайте вставні слова і словосполучення: «на мою думку, до речі, на жаль, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; я вважаю, мені здається», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.
Посилайтеся у своїх думках на твори, які вивчалися протягом семестру.
Обсяг твору – 8-10 речень.
«Світ який — мереживо казкове!..» Від неї віє юнацьким максималізмом, життєствердною енергією. Автор передає почуття ліричного героя, який відчуває потребу в коханні і добрі, тому просить у долі:
Дай мені любові,
дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе..
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам.
Юнак очікує від життя дива, приходу справжніх почуттів, про які мріяв в «юнацьких несміливих снах». Очевидно, таки прийшло до ліричного героя перше кохання. Інколи, засліплений сильним почуттям, не помічаєш недоліків милої серцю людини; але може настати час руйнування «рожевих ілюзій». І саме тоді перевіряється глибина, щирість кохання. Кохання — не лише повсякденні радощі, воно інколи несе і муки, і страждання, бо буває нерозділеним, болючим, зрадливим. Письменник, мабуть, відчув на собі, тому і з’явилися вірші «Люсі», «Ти байдужа, як мертве місто», «Є в коханні і будні, і свята…». В останній поезії поет розкриває буденні і святкові дні любові, як буває непросто молодим людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, гармонію , почуттях…
Але, що б там не було, треба чекати на єдину, велику, вірну любов — вона до неї неодмінно прийде. Втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатний відрізнити важливо го від мізерного.
Василь Симоненко закликає бути життєрадісними, любити свою батьківщину, народ, пробуджувати в людині прекрасні почуття. Власне таким і був поет, прожив лише двадцять дев’ять років, пізнав радощі кохання і був до безтями закоханий у життя!
Объяснение:
Объяснение:
Читаючи повість Володимира Короленка “Сліпий музикант”, ми розуміємо, що є в житті цінності, які важливы для всіх і будуть такими завжди. Наприклад, щира дружба, любов, сім’я.
Саме співчуття та розуміння перетворили сліпого хлопчика Петруся, який майже не спілкувався з однолітками, на вірного друга. До та дружня підтримка з боку дядька до йому стати більш впевненим в собі, і ось юнак вже прагне вдосконалювати свій талант.
Дружба, кохання та створення сім’ї до Петру Попельському не тільки стати щасливою людиною, гармонійною особистістю, але й досягти успіху. Бо я вважаю, що, якщо б не Евеліна та дядько, Петрусь би виріс нещасною та невпевненою в собі людиною, яка страждає через свою сліпоту.