Напишiть паспорт уривку (автор, назва, рід, жанр, тема, ідея, проблематика): Минуло півстоліття.За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. В рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:
— Ви не знаєте, де наш тато?..

     Розповісти, чим актуальний сьогодні вірш Г. Сковороди " Всякому місту звичай і права" пропоную так:
     Актуальність твору "Всякому місту звичай і права" не згасає і на сьогоднішній день. На превеликий жаль, і зараз українці потерпають від свавілля з боку чиновників. Окрім цього, наше суспільство, як і раніше, має чимало вад, які якраз і засуджуються у творі. Не можна не погодитися із Г. Сковородою із тим, що і сьогодні наш лад - антилюдяний і аморальний. Чимало українців не забувають про те, що таке підлабузництво, пристрасть, жага грошей. Все так само, як і раніше, влада наживається на простих людях, обманює їх. Якщо суспільство не зміниться у найближчий час, то твір Г. Сковороди залишатиметься актуальним ще довгі роки. Тож давайте змінювати себе і світ!

 форма слова, що вживається для передачі основного значення слова з відтінком зменшуваності або ніжності і близьких почуттів.Для української мови характерне широке вживання зменшувальних форм, причому не тільки у фольклорі, де димінутив часто є засобом вираження художньої мови (козаче́ньки, се́рденько, лебі́донька), а й у побуті, особливо у материнській мові до дітей.Найчастішим випадком вживання димінутиву є зменшувальні форми власних імен (Оленка, Олюсь, Петрик, Петрусь). Використання зменшувальної форми іноді допомагає іменнику яскравіше передати ознаки предмету, наприклад, "килим" -> "килимок", "килимочок" звучить краще ніж словосполучення "невеличкий килим".Прикметною унікальністю української мови є те, що на відміну від переважної більшості мов світу, де зустрічаються димінутиви іменників і рідше прикметників (веселе́нький, червоне́нький), в українській мові є випадки зменшувальних форм дієслів — наприклад, спа́тоньки, ї́стоньки.