З ким зустрівся Павлусь в який період ?? Спершу його в степу знайшов козак Семен Непорадний, потім підійшли інші козаки і серед них був його брат Петро Судак, потім козаки відбили частину бранців у татар і серед них був батько Павлуся і Петра - Степан Судак, потім Павлусь сам рушив в Крим на пошуки сестри і по дорозі потрапив у холон до харциза Карима, який продав його татарам - купцю Сулейманові. Сулейман привіз Павлуся як гостинець своєму синові також купцю Мустафі. В дворі Сулеймана Павлусь познайомився з іншими бранцяит, у тому числі з Остапом Швидким, який опікувався Павлусем. Потім він потрапляє під опіку Девлет-гірея, а були й інші персонажі
Приз вище козацького вантажника ??? Тобто якийсь приз, нагорода для козацького ватажка ? Можливо, мається на увазі, що сотник Андрій Недоля сказав, що попонений Мустафа важливіший від перемоги козаків у бою з татарами ? Цитата : "Цей татарин для нас важніший, як сьогоднішня перемога, — говорив Недоля півголосом до діда Панаса. — Полковник наказав мені дістати якогось визначного татарина. Від нього гадає полковник дізнатися дещо про наміри орди..".
Я - творча та романтична людина, що з усіх куточків навколишнього середовища шукає неперевершену красу, тож природа, кажучи щиро, - пряме джерело мого натхнення. Я всією душею люблю гати за змінами живого світу та щоразу закохуватись у неповторну нинішню мить. Отже, незвичайність кожного сезону також звертає на себе мою увагу та залишає на моєму палкому серці сяйливі сліди.
Наймальовничішою порою року мені здається осінь, вбрана у гарячі кольори. Мене зачаровують її незрівнянні пісні, що створюються останніми голосами пташок, грайливим шурхотом сонного листячка, дзвінким завиванням непосидючого вітру, гуркотливим танцем меланхолійного дощу... Погляд розпливається у безмежному океані червоних, багряних, помаранчевих, жовтих хвиль, що здіймаються купою листя, потемнілої кори самотніх дерев і мокрого асфальту, ніби оздобленого колами калюж. Йдучи дорогою додому, тебе наче підхоплює подих природи й відносить у зовсім інший, чудовий світ, привабливий своєю насиченістю та приємним забуттям. Саме за це я і люблю осінь, саме це її відрізняє від інших періодів у моїх очах.
Відповідь:
Питання трішки некоректне:
З ким зустрівся Павлусь в який період ?? Спершу його в степу знайшов козак Семен Непорадний, потім підійшли інші козаки і серед них був його брат Петро Судак, потім козаки відбили частину бранців у татар і серед них був батько Павлуся і Петра - Степан Судак, потім Павлусь сам рушив в Крим на пошуки сестри і по дорозі потрапив у холон до харциза Карима, який продав його татарам - купцю Сулейманові. Сулейман привіз Павлуся як гостинець своєму синові також купцю Мустафі. В дворі Сулеймана Павлусь познайомився з іншими бранцяит, у тому числі з Остапом Швидким, який опікувався Павлусем. Потім він потрапляє під опіку Девлет-гірея, а були й інші персонажі
Приз вище козацького вантажника ??? Тобто якийсь приз, нагорода для козацького ватажка ? Можливо, мається на увазі, що сотник Андрій Недоля сказав, що попонений Мустафа важливіший від перемоги козаків у бою з татарами ? Цитата : "Цей татарин для нас важніший, як сьогоднішня перемога, — говорив Недоля півголосом до діда Панаса. — Полковник наказав мені дістати якогось визначного татарина. Від нього гадає полковник дізнатися дещо про наміри орди..".
Пояснення:
Я - творча та романтична людина, що з усіх куточків навколишнього середовища шукає неперевершену красу, тож природа, кажучи щиро, - пряме джерело мого натхнення. Я всією душею люблю гати за змінами живого світу та щоразу закохуватись у неповторну нинішню мить. Отже, незвичайність кожного сезону також звертає на себе мою увагу та залишає на моєму палкому серці сяйливі сліди.
Наймальовничішою порою року мені здається осінь, вбрана у гарячі кольори. Мене зачаровують її незрівнянні пісні, що створюються останніми голосами пташок, грайливим шурхотом сонного листячка, дзвінким завиванням непосидючого вітру, гуркотливим танцем меланхолійного дощу... Погляд розпливається у безмежному океані червоних, багряних, помаранчевих, жовтих хвиль, що здіймаються купою листя, потемнілої кори самотніх дерев і мокрого асфальту, ніби оздобленого колами калюж. Йдучи дорогою додому, тебе наче підхоплює подих природи й відносить у зовсім інший, чудовий світ, привабливий своєю насиченістю та приємним забуттям. Саме за це я і люблю осінь, саме це її відрізняє від інших періодів у моїх очах.