Наприкінці поеми «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» рядками «Обніміте ж, брати мої, найменшого брата – нехай мати усміхнеться, заплакана мати» Т. Шевченко звертається до *

​

• рефрен: «Було колись…»;
• метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;
 • епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;
 • звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Ірай же, море», «Добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»;
 • риторичні запитання: «Де-то буть роботі?» 

Відповідь:

Беремо для прикладу останні рядки вірша.Ділимо слова на склади.Наголошені склади позначаємо, наприклад, жирним.Добре ще б було позначити склади,які не є фактично наголошенимиу слові, але які виділяються причитанні вірша інтонацією, наприклад так _. :

Ма-те-рі роз-ка-зу-вать не тре-ба,

Як ду-ша світ-лі-є пе-ред днем

В ха-ті, що при-в’я-за-на до не-ба

Сві-тан-ко-вим ма-ми-ним вог-нем.

 

!U/ !U/ !U/ !U/ !U

!U/ !U/ !U/ !U/ !

!U/ !U/ !U/ !U/ !U

!U/ !U/ !U/ !U/ !

Віршовий розмір: п'ятистопний хорей (з неповною наголошеною стопою)

Пояснення:

! – склад з наголошеним голосним

∪ – склад з ненаголошеним голосним

Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі |!U|

Пояснення: