нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з твором я. стельмаха «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки». цей твір надзвичайно мені сподобався, як і всі його герої, але все ж найулюбленішим персонажем є митько. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь
нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з твором я. стельмаха «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки». цей твір надзвичайно мені сподобався, як і всі його герої, але все ж найулюбленішим персонажем є митько. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь
Зовеш і мелодійністю чаруєш.
Немов метелик, на вогонь лечу я
В гарячі і палкі обійми слова.
Від тебе вже не можу відірватись,-
Сильнішої від тебе не існує…
Моє ти серце, кров, яка вирує,
Аби клітинку кожну напувати.
Без слова неможливе існування.
Із перших днів буття явилось слово,
А з нього народилась рідна мова,
І це не просто засіб спілкування.
Вона - душа народу, чиста й мудра,
Жива як люди, що її створили,
Це пісня мами й перший крик дитини,
Історія, традиції, культура.
О мово, багатостраждальна мово!
Яких лихих годин ти зазнавала:
Твоїх співців у тюрмах катували,-
Народ, закоханий у рідне слово.
Немов весна, щораз встає в обнові
Квітує, і не вмре уже ніколи,
Не стихне, не зів'яне у покорі
Моя кохана материнська мова!
Не згасне хай повік вогонь любові,
І щастя, й гордості, що є ще люди
І той народ, що не посмів забути
Красу співучої своєї мови.