Устина мала важке дитинство: “Ватька-матері не зазнаю: сиротою зросла я при чужині, у людях”. Відколи у десятирічному вщі йі взяли до панського двору, вона нічого окрім цілоденної, праці й не бачила. Особливо нестерпним життя Устини стало після приїзду панночки-інститутки, до якої її приставили покоївкою.
Устина зазнала багатьох знущань і від старої поміщиці, і від молодої, але це не зломило її життєлюбності і веселої вдачі: “Було мене й б’ють (бодай не згадувать) – не здержу серце, заплачу, а роздумаюсь трохи – і сміюся”.
Объяснение:
1.Присвята збірки «Квіти зла» адресована Бодлером «парнасцю»:
А) Леконту де Лілю;
Б) Готьє;
В) Банвілю.
2. Добро і Зло присутні у творчості:
А) В.Вітмена;
Б) Ш.Бодлера;
В) Ф.Тютчева.
3. Як називали Артюра Рембо?
А)"юний геній"
Б)"чудесна дитина"
В)"символ Франції"
4.Який перший відомий твір А.Рембо
А)"П"яний корабель"
Б)"Забуті арієти"
В)"Голосівки"
5. Представником якого напряму був Артюр Рембо?
А)Неоромантизму
Б)Символізму
В)Акмеїзму
6. Яка ідея збірки Ш. Бодлера «Квіти зла»?
А) протиставлення дійсності й ідеалу
Б) проповідування культу краси
В) роль мистецтва і митця в суспільстві
7. Кому з французьких символістів належить символ «корабель-поет»?
А) Ш. Бодлеру
Б) Полю Верлену
В) Артюру Рембо
8. Кому з французьких символістів належить програмний вірш «Поетичне мистецтво»?
А) Ш. Бодлеру
Б) Полю Верлену
В) Артюру Рембо
9. Хто з французьких символістів є автором вірша «Осіння пісня»?
А) Ш. Бодлер
Б) Поль Верлен
В) Артюр Рембо
10. Поль Верлен, Шарль Бодлер, Артюр Рембо є представниками
А) французького символізму
Б) німецького романтизму
В) англійського неоромантизму.
11. Хто автор цих рядків: «Найперше – музика у слові!»?
А) Ш. Бодлер
Б) Поль Верлен
В) Артюр Рембо
12.Яка подія вплинула на перший романтичний період творчості Артюра Рембо?
А) Подорож до Бельгії
Б) Французька революція
В) Знайомство з парнасцями
Устина мала важке дитинство: “Ватька-матері не зазнаю: сиротою зросла я при чужині, у людях”. Відколи у десятирічному вщі йі взяли до панського двору, вона нічого окрім цілоденної, праці й не бачила. Особливо нестерпним життя Устини стало після приїзду панночки-інститутки, до якої її приставили покоївкою.
Устина зазнала багатьох знущань і від старої поміщиці, і від молодої, але це не зломило її життєлюбності і веселої вдачі: “Було мене й б’ють (бодай не згадувать) – не здержу серце, заплачу, а роздумаюсь трохи – і сміюся”.