Назвіть дійових осіб першої дії, Розкажіть стисло, що ви дізналися про кожного з них 2. Поясніть, чому автор вводить у дію Калитку неа першої сторінки твору.
3. Розкажіть, про які події а минулого життя Калитки ви дізнались. Як вони характе ризують героя? Відповідь підтверджуйте цитатами. 4. Зверніть увагу на дві репліки у твор: Копач. Вас вже не обманаш, ви всякого обманете, а це велікое дело, коли
не тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш. Калитка. Ну, то що побачимо! Я но такий дурень, щоб мене обманили... Я обманю хоч кого, а моно чорта лисого обманить хто. Як ці два висловлення дають уявлення про норови суспільстві того часу? Як
ці фрази характеризують Калитку? Чому копач каже: «Вас вже не обманош ? 5. Знайдіть і прочитайте відії висловлення Савки Калитки про те, за що ім страш но. Як ці судження характеризують моральні якості героів? Свою відповідь об грунтуйте.
6. У народному уявленні людська душа е вмістилищем чистого непорочного Святого Духа. А якою с душа в Калитки й Савки? Сасно відповідь обгрунтуйте, спираючись на уривки: Савка (набік). Е, кума, мабуть, в тебе нечисті гроші, в тебе душа вже
не своя
Герасим. Розпалилась до них моя душа... Сто тисяч візьму 7. Знайдіть і прочитайте вислови Калитки про науку. Яку рису характеру виявляе в них герой?
В. Розкажіть, що ви дізналися з першої дії про копача Банавонтуру. Чому його пріз висько саме таке? Що між ним і Калиткою спільнв, а чим вони відрізняються? Свою відповідь обгрунтуйте.
Небо з чорного поступово стає ліловим. Починається ранкова перекличка півнів. Десь унизу в сараї, бабуся гримить цинковими відрами, збираючись на ранкове доїння. Корова Зорька, відкликаючись на своє ім’я, давно прокинулася і своїм муканням вітається зі всім двором.
Бабуся лозиною підганяє Зорьку вслід стадом і проціджує молоко. Я стрімголов скочуюсь з сінника, біжу до рукомийника, швидко вмиваюся і чищу зуби. Через п'ять хвилин я сиджу за масивним дубовим столом, де мене вже чекає сніданок — хрусткий окраєць свіжоспеченого хліба та кухоль ще теплого молока.
Потім я біжу до бабусі в город, де більше заважаю, ніж допомагаю, так як абсолютно не маю поняття, як полоти, підгортати тощо. Коли натовп усміхнених хлопців та дівчат, запекло жестикулюючи, намагається привернути мою увагу, бабуся з явним полегшенням, відправляє мене з ними купатися на річку.
На бігу ми скидаємо з себе майки, шорти і з розбігу, з дикими криками, розрізаємо своїми тілами прохолодну, пружну воду. Рибалки з протилежного берега погрожують нам кулаками, і ми вискакуємо з річки, як зграйка розтривожених птахів. Відбігши, падаємо на прибережну, з останніми крапельками роси, траву, після чого поступово затихаємо. Коники і цикади стрекочуть прямо у вуха. Різнобарвні бабки, ніби загін вертолітників, кружляють над головами. Ми загоряємо, перевертаючись на сонечку, як рум'яні оладки.
Хтось запропонував пограти в доганялки. Всі знову зірвалися з місця і помчали навипередки, тепер вже одягаючись на ходу. Я біжу без зупинки, не оглядаючись, поки не опиняюся на узліссі. Зупиняюся віддихатися і поринаю в чарівний світ звуків і фарб. Птахи виводять свої трелі різними голосами, які зливаються в єдину дуже потужну симфонію. Вітерець пробігає легким трепетом клавіш роялю по листочкам кущів, піднімаючись все вище і вище і, нарешті, потроху завмирає десь у розлогих кронах могутніх дерев-старожилів. Моє «ау ...!» котиться по величезній галявині, оббігає її навколо і злітає в небо. Тут знову з-за кущів і дерев з'являються хитрющі, замурзані личка. З новими силами і переможними криками ми носимося по лісу до знемоги.
Сонце знаходиться в самому зеніті, коли ми, вже втомлені від спеки і своїх забав, повертаємося в село. Бабуся чекає біля хвіртки, приклавши руку «козирком» до чола. Побачивши мене, зморшки на її обличчі розгладжуються, очі теплішають і зволожуються.
За смачним обідом ми ділимося кожен своїми враженнями про минулий ранок і обом це цікаво. Потім в дальній кімнаті, де прохолоду дає пишноцвітна, з медовим запахом, липа за вікном, моя бабуся відпочине на старенькому плюшевому кріслі, а я на залізному скрипучому ліжку, бабусиному ровеснику, в неосяжній горі величезних пухових подушок.
Ми бачимо один і той же сон: літо, село, річка, ліс, мукаюча Зорька і ми в обнімку з бабусею. Назавжди... Які ж все-таки чудові літні канікули в селі!
ЕЩЕ ПО ТЕМЕ:
Твір на вільну тему. Твір на тему: Літні канікули. Світанок в степу, або літні канікули на просторах Бессарабії
Друзья вам огромное за рекомендации и репосты!
Відповідь: Про вихованість і скромність Івана Сили свідчать такі вчинки:
⇒ Прагнення до тим, хто опинився в біді (епізод з побиттям жебрака, який згодом виявився крадієм);
⇒ Коли Іван перемагає знаного бійця, він не хвалиться цим, не пишається. Він все одно вважає себе звичайною людиною.
⇒ Під час тренувань на початку твору Іван не полишає роботи на вокзалі, адже звик трудитися. Це говорить про цього, як про людину працьовиту та виховану.
⇒ Встав на захист нещасних тварин.
⇒ Завжди пам'ятав свого улюбленого тренера, який поклав початок його кар'єрі.