Є чимало таємничої чарівності в творіннях природи. Незлічимі природні багатства всього світу. Багатоводні річки, безкраї ліси, високі гори, родючі поля, безцінні скарби надр. Але найголовніше багатство – це люди. Чудові люди, справжні творці людського щастя.
Який прекрасний світ, в якому я живу! І восени, і взимку, і навесні, і влітку – в усі пори року земля дивовижна. Берізками можна милуватися нескінченно. Важко навіть сказати, коли вони бувають красивіше – навесні або влітку, восени або взимку? Березам однаково йде і алмазний зимовий убір, і золота парча осені. А які гарні вони навесні в зеленому вбранні! Світло, що випромінюється березами, здатне обігріти змерзлу душу. Скільки пісень про них складено, скільки віршів написано, і все мало! У кожної людини знаходяться для цієї красуні свої задушевні, часом несподівані слова.Сонце давнє, як світ. Воно сходить щодня і несе з собою світло і життя. Коли в сонячний ранок влітку підеш до лісу, то на полях, в траві, видно алмази. Всі ці алмази блищать і переливаються на сонці різними кольорами – і жовтим, і червоним, і синім. Коли підійдеш ближче і розгледиш, що це таке, то побачиш, що це краплі роси зібралися в листах трави і блищать на сонці.
Вітька – головний герой твору, якому лише 14 років. У таком юному віці він вже закохався у свою односельчанку Галю.
Федько Котигорошко – 12-річний друг Вітьки. Федько – «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Цей хлопець романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне».
Є чимало таємничої чарівності в творіннях природи. Незлічимі природні багатства всього світу. Багатоводні річки, безкраї ліси, високі гори, родючі поля, безцінні скарби надр. Але найголовніше багатство – це люди. Чудові люди, справжні творці людського щастя.
Який прекрасний світ, в якому я живу! І восени, і взимку, і навесні, і влітку – в усі пори року земля дивовижна. Берізками можна милуватися нескінченно. Важко навіть сказати, коли вони бувають красивіше – навесні або влітку, восени або взимку? Березам однаково йде і алмазний зимовий убір, і золота парча осені. А які гарні вони навесні в зеленому вбранні! Світло, що випромінюється березами, здатне обігріти змерзлу душу. Скільки пісень про них складено, скільки віршів написано, і все мало! У кожної людини знаходяться для цієї красуні свої задушевні, часом несподівані слова.Сонце давнє, як світ. Воно сходить щодня і несе з собою світло і життя. Коли в сонячний ранок влітку підеш до лісу, то на полях, в траві, видно алмази. Всі ці алмази блищать і переливаються на сонці різними кольорами – і жовтим, і червоним, і синім. Коли підійдеш ближче і розгледиш, що це таке, то побачиш, що це краплі роси зібралися в листах трави і блищать на сонці.
Объяснение:
Вітька – головний герой твору, якому лише 14 років. У таком юному віці він вже закохався у свою односельчанку Галю.
Федько Котигорошко – 12-річний друг Вітьки. Федько – «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Цей хлопець романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне».
Объяснение: