НЕ ВИНЕН Я ТОМУ, ЩО СУМНО СПІВАЮ...
Не винен я тому, що сумно співаю,
Брати мої!
Що слово до слова нескладно складаю —
Простіть мені!
Не радість їх родить, не втіха їх плодить,
Не гра пуста,
А в хвилях недолі, задуми тяжкої
Самі уста
Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий
Склада їх — сум;
Моя-бо й народна неволя — то мати
Тих скорбних дум.
НЕ ПОКИДАЙ МЕНЕ, ПЕКУЧИЙ БОЛЮ...
Не покидай мене, пекучий болю,
Не покидай, важкая думо-муко
Над людським горем, людською журбою!
Рви серце в мні, бліда журо-марюко,
Не дай заснуть в постелі безучастя —
Не покидай мене, гриже-гадюко!
Не дай живому в домовину класться,
Не дай подумать ані на хвилину
Про власну радість і про власне щастя,
Докіль круг мене міліони гинуть,
Мов та трава схне літом під косою,
І від колиски аж по домовину
Жиють з бідою, наче брат з сестрою, —
Докіль життя тяжким нас давить валом,
На пні ламає силою страшною,
Докіль ще недосяглим ідеалом
Для міліонів ситість, тепла хата, —
Докіль на лицях сльози, ніби ралом,
Борозди риють, доки зимна крата
Тюремна руки путає робучі,
Мруть з голоду бездомні сиротята,
Пишаються під небом ті блискучі
Гнізда розпусти, зопсуття й обмани
І світ заражують, докіль могучі
"Стовпи" отруту ллють в народні рани,
Думки кують, для прихоті своєї
Люд трупом стелють люті тамерлани!
Ох, загніздись на дні душі моєї,
Важкая думо! Сильними кліщами
Стискай те серце, скоро б від твоєї
Схибнув я стежки! Ночами і днями
Шепчи над вухом: "Ти слуга нещасних!
Працюй для них словами і руками
Без бажань власних, без вдоволень власних!"
Благородство – явище, яке прийшло до нас з історії. Якщо аналізувати етимологію цього слова, слід звернути увагу на те, що слово це походить від людей, які мають якість «благого роду». Тому раніше благородною вважалася людина, яка походить з якогось високого або знатного роду. У той же час, якщо говорити про сучасність і той світ, в якому ми з вами живемо, можна відзначити, що зараз формального поділу на роди немає. Всі громадяни за законами рівні і вважається некультурним прямо називати людину благородною або неблагородною. Водночас, все-таки іноді це чомусь все ще відбувається.
Якою б не була сучасність, наскільки рівними б у правах люди не були, але навряд чи можна називати сучасних людей повністю однаковими. Для деяких з наших сучасників характерні одні ознаки, для інших – інші. Усе ще зустрічаються порядні, чесні і справедливі люди, а також ті, для кого всі ці якості не мають жодного сенсу. Все це дозволяє говорити, що неформально можна вважати когось благородним і сьогодні.
1.М. Ю. Лермонтов народився:
д) в Москві
2.В який навчальний заклад надійшов М. Ю. Лермонтов в 1831 г.?
а) в Школу гвардійських прапорщиків і кавалерійських юнкерів в Петербурзі
3.Какое твір зробило ім'я М. Ю. Лермонтова знаменитим?
г) «Смерть поета»
4.Назовите основний мотив у творчості М. Ю. Лермонтова.
б) свобода
в) самотність
5.Какая характеристика суспільного життя найбільш точно передає особливості часу формування Лермонтова - поета?
г) спад соціальної активності і зростання песимізму в суспільних настроях після розгрому повстання 14 грудня 1825 р
6. У поезії М. А. Лермонтова втілилися принципи:
б) реалізму і романтизму
7. Парус в однойменному вірші М. Ю. Лермонтова - це ...
б) символ самотньої, яка жадає бур особистості
г) символ нескінченного руху в світі
8. Вірш «Бородіно» було написано М. Ю. Лермонтова до:
в) 25 - річного ювілею битви
9. У вірші «Кинджал» М. Ю. Лермонтов використовує образ кинджала, який символізує поетичний дар. В якому ще вірші виникає той же образ - символ?
г) «Поет»
10. Головною філософською проблемою поеми «Мцирі» є проблема:
в) сенсу життя
11. Мцирі тікає з монастиря:
в) під час богослужіння, коли всі знаходяться в церкві
12. Хто є героєм свого часу в романі М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»?
г) Печорін
13. Печоріна звали:
б) Григорій Олександрович
14. Назвіть ім'я критика, що дав таку оцінку Печоріна.
Ця людина не байдуже, не апатичного несе своє страждання: скажено ганяється він за життям, шукаючи її в усіх напрямках; гірко звинувачує він себе в своїх помилках.
а) Н. А. Добролюбов
15. Хто розповідає історію Бели?
г) Максим Максимович
16. Кому з героїв роману «Герой нашого часу» В. Г. Бєлінський дав наступну характеристику:
Цей тип старого кавказького служаки, загартованого в небезпеки, трудах і битвах, якого особа так само засмагло і суворо, як манери грубі, але у якого чудова душа, золоте серце.
в) Максим Максимович
17. Як склалася доля Бели?
г) вона померла
18. Чому «дружини місцевої влади менш звертали увагу на мундир, вони звикли на Кавказі зустрічати під нумерованій ґудзиком палке серце палке і під білим кашкетом освічений розум»?
б) серед солдатів нерідко можна було зустріти розжалуваних декабристів
19. Яка з частин роману «Герой нашого часу» є центральною і надає твору характер психологічного роману?
г) «Княжна Мері»
д) «Максим Максимович»
20. Тема «маленької людини» розкривається в романі в образі:
в) Максим Максимович