Як відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...". Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність. Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями. І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком... Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.
Из роману Хиба ревуть волы мени найбильше запамьяталось те ,як Чипки батько покинув их як тяжко було жинци працюваты и терпиты те як люды докорялы ей но Чипци було не легше его диты весь час ображали и не приймалы до себе у него было очень много злости на всех
а еще очинь интересен был момент когда Чипка вырос и ему выдали землю,он очень был рад но не так всё хорошо у него её потом отобрали и для чипки это была послядняя капля он начал пить так как назад вернуть землю не смог и згодом он начал воровать и убивать людей
Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність.
Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями.
І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...
Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.
як тяжко було жинци працюваты и терпиты те як люды докорялы ей
но Чипци було не легше его диты весь час ображали и не приймалы до себе
у него было очень много злости на всех
а еще очинь интересен был момент когда Чипка вырос и ему выдали землю,он очень был рад
но не так всё хорошо у него её потом отобрали и для чипки это была послядняя капля он начал пить так как назад вернуть землю не смог и згодом он начал воровать и убивать людей