Де б він не був, куди б не закинула його тяжка доля, він завжди повертався до своєї рідної України, линув до неї своєю душею, до її "степів широких", до її заквітчаних, мов чарівна дівчина, сіл, до найдорожчого для нього — до Дніпра. Він скрізь бачив її, рідну матір-Україну. І ніякі поневіряння не могли вбити ту світлу пам'ять про неї, якою освітлене було все його життя, завжди спрямоване на боротьбу за вільну і щасливу Україну.
Шевченко часто використовував біблійну поезію. У нього є різні "подражайія", "молитви", "псалми" та ін. Беручи біблійну форму, поет-демократ вкладав свій, спрямований проти панства та царів зміст. У біблійних формах Шевченко наголошував саме на мотивах визволення "рабів німих", "закованих", возвеличуючи та охороняючи їх своїм поетичним словом.
По-перше, треба зауважити, що великий поет не тільки критикував антинародний лад, але й намагався створити модель свого праведного суспільства, де не буде ані кріпаків, ані кріпосників, де існуватиме влада народу і всі стануть рівними:
І на оновленій землі
Врага не буде cупостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
У поезії "Сон" ("На панщині пшеницю жала") Шевченко у формі сну кріпачки відтворює мрії пригноблених панами селян-кріпаків того часу, тобто мрії про "вільне життя" на своєму веселому полі:
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий —
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі...
Але найбільшої виразності розкриття цієї мрії сягає у вірші "Ісая. Глава 35". У формі біблійного пророкування поет висловлює свої власні думки про майбутнє життя визволених з панської неволі селян. Себто мріяв Тарас про вільне життя "без хлопа і без пана", про збирання жита з свого "власного" поля після звершення Божого суду ("Тоді, як, Господи, святая На землю правда прилетить")
Автор подає своєрідний кордон, перебиваючи який, затуркані селяни стануть вільними ("незрячі прозріють"), люди зможуть говорити те, що думають. Але найбільше диво, яке побачать люди по той бік кордону, буде воля, "святая воленька".
Шевченко звертається до цієї теми і в "Заповіті", де він називає життя в новому суспільстві (без панів) "сім'єю великою", "сім'єю вільною, новою". Поет впевнений, що народ переможе, і звертається до нього з наказом:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
Поет сподівається, що хоч після смерті здійсниться його давня мета: народ здобуде волю. Кобзар розуміє, що для того, щоб побудувати нормальне суспільство, треба знищити гноблення бідних багатими, подолати панську пиху, відродити в людях почуття власної гідності, створити нормальні умови для життя всіх. Він сподівається на краще майбутнє, запорукою якого є, по-перше, дбайливе та уважне ставлення до свого минулого, по-друге, розвиток та збереження своєї культури.
Великого Кобзаря завжди хвилювала доля України, її майбутнє, шляхи, якими вона буде розвиватися. І наш святий обов'язок перед співцем вільної України — побудувати її схожою на ту,якою він бачив її у своїх мріях.
Правда, о «Давней сказке» Леси Украинки 17 Фев 2010 «Давняя сказка» – очень интересное сочинение. Оно настолько простое по форме, что кажется простым для понимания. На самом деле, я бы не поднимал этой темы, если бы неполное, невнимательное чтение этого произведения не было таким распространенным. К сожалению, много таких, кто не вдумывается в содержание прочитанного. Поэтому мое сочинение будет состоять из двух частей. Соответственно, из давней сказки о «Давней сказке» и из правды, субъективной, конечно, о той же самой «Давней сказке» .
Давняя сказка. Поэма Леси Украинки построена в форме сказки, она является сказкой по форме и по смыслу. Фактически, это сказочный сюжет, созданный для того, чтобы развлечь читателя, так как образы Поэта и рыцаря Бертольдо очень интересные, а в самом тексте много точных фраз, скрытых острот и шуток. То, что сочинение следует воспринимать сугубо как сказку, такую себе литературную игрушку, свидетельствует композиция: части схожие между собой, а в целом очень похожи на фольклорное сочинение с определенными повторами, аллегориями, обыгрыванием одной идеи. Т. е. это удачная попытка фольклорной стилизации, остроумная, интересная, развлекательная. Немного устаревшая по форме, но все-таки и до сих пор интересная читателю.
На самом деле, предыдущий абзац – это не просто «доказательство от противного» , ведь много таких, кто действительно воспринимает это сочинение именно так. Даже простейшие по форме произведения иногда следует расшифровывать, интерпретировать, а внешняя простота является верным признаком глубокого содержания, так же, как внешняя ироничность часто является признаком внутренней надрывной серьезности. Это уже правда.
Затем, моя правда о «Давней сказке» . Стиль этого произведения более чем серьезный. Так как за конфликтом Поэта и Бертольдо станет не просто конфликт «власти» и «свободы слова» , но и конфликт материальных ценностей с духовными. А это уже, извините, не шутки. На самом деле, если немножко абстрагироваться от поверхностного восприятия и не спускаться в глубины, это большой конфликт мировоззрений. Поэт утверждает, что имеет настоящие неоценимые богатства, так как его думы-волшебницы могут достать ему все, что только захочется. Поэт чувствует себя свободным, ведь ему доступен мир творчества, мир Слова, мир духовности, вместе с тем он не связан с земным, материальным, приземленным. На все это Бертольдо отвечает: «С удовольствием поменял бы химерический мир фантазии на реальный замок или имение» . Кроме конфликта персонажей, это, повторяюсь, конфликт мировоззрений. С этой точки зрения актуальность времен Леси Украинки не надо отдельно доказывать. Можно, не выходя из дома, припомнить своих знакомых, – и большинство из них легко разделится на приверженцев Бертольдо или Поэта. Фактически «Давняя сказка» не является сказкой даже не только потому, что ее персонажи, так или иначе существовали, а и потому, что эти персонажи существуют и сегодня.
Де б він не був, куди б не закинула його тяжка доля, він завжди повертався до своєї рідної України, линув до неї своєю душею, до її "степів широких", до її заквітчаних, мов чарівна дівчина, сіл, до найдорожчого для нього — до Дніпра. Він скрізь бачив її, рідну матір-Україну. І ніякі поневіряння не могли вбити ту світлу пам'ять про неї, якою освітлене було все його життя, завжди спрямоване на боротьбу за вільну і щасливу Україну.
Шевченко часто використовував біблійну поезію. У нього є різні "подражайія", "молитви", "псалми" та ін. Беручи біблійну форму, поет-демократ вкладав свій, спрямований проти панства та царів зміст. У біблійних формах Шевченко наголошував саме на мотивах визволення "рабів німих", "закованих", возвеличуючи та охороняючи їх своїм поетичним словом.
По-перше, треба зауважити, що великий поет не тільки критикував антинародний лад, але й намагався створити модель свого праведного суспільства, де не буде ані кріпаків, ані кріпосників, де існуватиме влада народу і всі стануть рівними:
І на оновленій землі
Врага не буде cупостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
У поезії "Сон" ("На панщині пшеницю жала") Шевченко у формі сну кріпачки відтворює мрії пригноблених панами селян-кріпаків того часу, тобто мрії про "вільне життя" на своєму веселому полі:
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий —
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі...
Але найбільшої виразності розкриття цієї мрії сягає у вірші "Ісая. Глава 35". У формі біблійного пророкування поет висловлює свої власні думки про майбутнє життя визволених з панської неволі селян. Себто мріяв Тарас про вільне життя "без хлопа і без пана", про збирання жита з свого "власного" поля після звершення Божого суду ("Тоді, як, Господи, святая На землю правда прилетить")
Автор подає своєрідний кордон, перебиваючи який, затуркані селяни стануть вільними ("незрячі прозріють"), люди зможуть говорити те, що думають. Але найбільше диво, яке побачать люди по той бік кордону, буде воля, "святая воленька".
Шевченко звертається до цієї теми і в "Заповіті", де він називає життя в новому суспільстві (без панів) "сім'єю великою", "сім'єю вільною, новою". Поет впевнений, що народ переможе, і звертається до нього з наказом:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
Поет сподівається, що хоч після смерті здійсниться його давня мета: народ здобуде волю. Кобзар розуміє, що для того, щоб побудувати нормальне суспільство, треба знищити гноблення бідних багатими, подолати панську пиху, відродити в людях почуття власної гідності, створити нормальні умови для життя всіх. Він сподівається на краще майбутнє, запорукою якого є, по-перше, дбайливе та уважне ставлення до свого минулого, по-друге, розвиток та збереження своєї культури.
Великого Кобзаря завжди хвилювала доля України, її майбутнє, шляхи, якими вона буде розвиватися. І наш святий обов'язок перед співцем вільної України — побудувати її схожою на ту,якою він бачив її у своїх мріях.
17 Фев
2010
«Давняя сказка» – очень интересное сочинение. Оно настолько простое по форме, что кажется простым для понимания. На самом деле, я бы не поднимал этой темы, если бы неполное, невнимательное чтение этого произведения не было таким распространенным. К сожалению, много таких, кто не вдумывается в содержание прочитанного. Поэтому мое сочинение будет состоять из двух частей. Соответственно, из давней сказки о «Давней сказке» и из правды, субъективной, конечно, о той же самой «Давней сказке» .
Давняя сказка. Поэма Леси Украинки построена в форме сказки, она является сказкой по форме и по смыслу. Фактически, это сказочный сюжет, созданный для того, чтобы развлечь читателя, так как образы Поэта и рыцаря Бертольдо очень интересные, а в самом тексте много точных фраз, скрытых острот и шуток. То, что сочинение следует воспринимать сугубо как сказку, такую себе литературную игрушку, свидетельствует композиция: части схожие между собой, а в целом очень похожи на фольклорное сочинение с определенными повторами, аллегориями, обыгрыванием одной идеи. Т. е. это удачная попытка фольклорной стилизации, остроумная, интересная, развлекательная. Немного устаревшая по форме, но все-таки и до сих пор интересная читателю.
На самом деле, предыдущий абзац – это не просто «доказательство от противного» , ведь много таких, кто действительно воспринимает это сочинение именно так. Даже простейшие по форме произведения иногда следует расшифровывать, интерпретировать, а внешняя простота является верным признаком глубокого содержания, так же, как внешняя ироничность часто является признаком внутренней надрывной серьезности. Это уже правда.
Затем, моя правда о «Давней сказке» . Стиль этого произведения более чем серьезный. Так как за конфликтом Поэта и Бертольдо станет не просто конфликт «власти» и «свободы слова» , но и конфликт материальных ценностей с духовными. А это уже, извините, не шутки. На самом деле, если немножко абстрагироваться от поверхностного восприятия и не спускаться в глубины, это большой конфликт мировоззрений. Поэт утверждает, что имеет настоящие неоценимые богатства, так как его думы-волшебницы могут достать ему все, что только захочется. Поэт чувствует себя свободным, ведь ему доступен мир творчества, мир Слова, мир духовности, вместе с тем он не связан с земным, материальным, приземленным. На все это Бертольдо отвечает: «С удовольствием поменял бы химерический мир фантазии на реальный замок или имение» . Кроме конфликта персонажей, это, повторяюсь, конфликт мировоззрений. С этой точки зрения актуальность времен Леси Украинки не надо отдельно доказывать. Можно, не выходя из дома, припомнить своих знакомых, – и большинство из них легко разделится на приверженцев Бертольдо или Поэта. Фактически «Давняя сказка» не является сказкой даже не только потому, что ее персонажи, так или иначе существовали, а и потому, что эти персонажи существуют и сегодня.