Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за Дніпра". Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії "Лічу в неволі дні і ночі..."
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії "Заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії "Тим неситим очам" Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
Для розкриття образу Марусі Кайдашихи Іван Нечуй-Левицький знаходить нові фарби. Маруся хазяйновита, чепурна, хороша мати. Та разом із тим вона улеслива, нещира, лайлива та несправедлива. Її егоїзм виявляється значно яскравіше, ніж в Омелька. Особливо помітно нещирість свекрухи виявляється в її ставленні до невісток, над якими вона збиткується.
Характери синів Кайдаша формуються в інший час. їм не властиві затурканість і приниженість, характерні для вдачі Омелька. Натомість Карпо виріс гордим і упертим, гострим на слово. Не можна без сміху читати, як він характеризує дівчат. Кого б не назвав Лаврін, Карпо знаходить влучне й дошкульне слівце, щоб висміяти найхарактерніші риси претенденток на шлюб із старшим братом.
На відміну від старшого Кайдашенка, молодший Лаврін виріс добрим, лагідним, поетичним. У розмові з Карпом про дівчат він у кожній знаходить якісь привабливі риси. Оженившись, Лаврін не може оминути сімейних сварок і хоча спочатку намагається поступитися братові, з часом перетворюється на такого самого егоїста, як і Карпо.
Мелашка, дружина Лавріна, спочатку вражає читача своєю спокійною вдачею, поетичною душею і ласкавим серцем.
И ИТОГ: Повість «Кайдашева сім’я» зіткана з побутових епізодів родинного життя. Описи природи, житла, садиби додають їй особливого колориту, а за до портрета автор показує характери героїв. Уже на початку твору через портретні характеристики Нечуй-Левицький підкреслює контраст між молодими Кайдашенками.
Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за Дніпра". Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії "Лічу в неволі дні і ночі..."
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії "Заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії "Тим неситим очам" Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
Для розкриття образу Марусі Кайдашихи Іван Нечуй-Левицький знаходить нові фарби. Маруся хазяйновита, чепурна, хороша мати. Та разом із тим вона улеслива, нещира, лайлива та несправедлива. Її егоїзм виявляється значно яскравіше, ніж в Омелька. Особливо помітно нещирість свекрухи виявляється в її ставленні до невісток, над якими вона збиткується.
Характери синів Кайдаша формуються в інший час. їм не властиві затурканість і приниженість, характерні для вдачі Омелька. Натомість Карпо виріс гордим і упертим, гострим на слово. Не можна без сміху читати, як він характеризує дівчат. Кого б не назвав Лаврін, Карпо знаходить влучне й дошкульне слівце, щоб висміяти найхарактерніші риси претенденток на шлюб із старшим братом.
На відміну від старшого Кайдашенка, молодший Лаврін виріс добрим, лагідним, поетичним. У розмові з Карпом про дівчат він у кожній знаходить якісь привабливі риси. Оженившись, Лаврін не може оминути сімейних сварок і хоча спочатку намагається поступитися братові, з часом перетворюється на такого самого егоїста, як і Карпо.
Мелашка, дружина Лавріна, спочатку вражає читача своєю спокійною вдачею, поетичною душею і ласкавим серцем.
И ИТОГ: Повість «Кайдашева сім’я» зіткана з побутових епізодів родинного життя. Описи природи, житла, садиби додають їй особливого колориту, а за до портрета автор показує характери героїв. Уже на початку твору через портретні характеристики Нечуй-Левицький підкреслює контраст між молодими Кайдашенками.