Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.
Людські стосунки - це дуже складна річ, вони бувають настільки різними, але їх об'єднує одне - над усіми треба працювати. В усіх нас різні стосунки з батьками, братима, сестрами, але як мені здается в багатьох ситуаціях з ними простіше, тобто ти з ними з дитинства, ти розуміешь як з ними налагодити стосунки. Але ми знайомимось з людьми на протязі усьго життя, і багатьох з них ми стараемось зрозуміти. Зрозуміти які в них інтереси, що їм до вподоби, тому часто в нас бувають такі ситуації, коли ми з людиною посварилися, а потім згадуємо, і не можем зрозуміти навіть, чому це все ж таки сталося, що цьому послужило? Я вважаю, що це найчастіше відбувається через те, що ми не добре знаемо людину, або просто не хочемо подивитися правді в очі, і признатися самому собі, що можливо ви обидва були винні, і ви ще тільки нещодавно познайомились, а вже сваритесь. Тобто що я хотіла усім цим сказати, людські стосунки - це дуже складна річ, і навіть якщо ми проживемо багато-багато років, ще це не факт, що ми в цьому станемо краще ніж раніше. Треба робити висновки для себе, і старатися бути краще.
Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.
Людські стосунки - це дуже складна річ, вони бувають настільки різними, але їх об'єднує одне - над усіми треба працювати. В усіх нас різні стосунки з батьками, братима, сестрами, але як мені здается в багатьох ситуаціях з ними простіше, тобто ти з ними з дитинства, ти розуміешь як з ними налагодити стосунки. Але ми знайомимось з людьми на протязі усьго життя, і багатьох з них ми стараемось зрозуміти. Зрозуміти які в них інтереси, що їм до вподоби, тому часто в нас бувають такі ситуації, коли ми з людиною посварилися, а потім згадуємо, і не можем зрозуміти навіть, чому це все ж таки сталося, що цьому послужило? Я вважаю, що це найчастіше відбувається через те, що ми не добре знаемо людину, або просто не хочемо подивитися правді в очі, і признатися самому собі, що можливо ви обидва були винні, і ви ще тільки нещодавно познайомились, а вже сваритесь. Тобто що я хотіла усім цим сказати, людські стосунки - це дуже складна річ, і навіть якщо ми проживемо багато-багато років, ще це не факт, що ми в цьому станемо краще ніж раніше. Треба робити висновки для себе, і старатися бути краще.
Объяснение: Возможен суржик.