мирослава — дочка заможного боярина тугара вовка. багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і мирослава достойна його дочка.
“…попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу”
побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї:
«от дівчина! тій не жаль би бути мужем. і певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! » 1
тугар вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. мирослава не згодна з батьком, для неї батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька:
«я не піду дальше. я не стану зрадницею свого краю! я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру».
потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «не хочу його ласки! »
мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. і хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй батьківщині. батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча мирослава залишається з максимом.
вона звертається до захара беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». мирослава полюбила простого селянського хлопця.
у цьому образі іван франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. в особі максима мирослава бачить усіх тухольців. мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.
чоловік відводить свого старого кота, вже не здатного ловити мишей, до лісу. той зустрічає лисицю і називає себе паном коцьким. лисиця просить кота бути їй за чоловіка і він погоджується. коли лісові звірі, заєць, вовк, ведмідь і кабан, цікавляться хто оселився в лисиці, вона розповідає, що це сильний і сердитий пан коцький. звірі хочуть побачити пана коцького та вирішують запросити його на обід. коли обід зготовано, вони один за одним вигадують відмовки аби не бути присутніми, оскільки бояться пана коцького. звірі присилають до лисиці зайця, котрий і передає запрошення. лисиця погоджується пана коцького, але застерігає щоб усі добре сховалися. нявкіт кота звірі сприймають за слова «мало! мало! ». кабана кусає комар, той крутить хвостом, а кіт, думаючи, що це миша, кидається на кабана. налякані звірі тікають і бідкаються, що пан коцький ледве їх усіх не поїв.
ответ:
мирослава — дочка заможного боярина тугара вовка. багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і мирослава достойна його дочка.
“…попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу”
побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї:
«от дівчина! тій не жаль би бути мужем. і певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! » 1
тугар вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. мирослава не згодна з батьком, для неї батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька:
«я не піду дальше. я не стану зрадницею свого краю! я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру».
потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «не хочу його ласки! »
мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. і хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй батьківщині. батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча мирослава залишається з максимом.
вона звертається до захара беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». мирослава полюбила простого селянського хлопця.
у цьому образі іван франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. в особі максима мирослава бачить усіх тухольців. мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.
объяснение:
чоловік відводить свого старого кота, вже не здатного ловити мишей, до лісу. той зустрічає лисицю і називає себе паном коцьким. лисиця просить кота бути їй за чоловіка і він погоджується. коли лісові звірі, заєць, вовк, ведмідь і кабан, цікавляться хто оселився в лисиці, вона розповідає, що це сильний і сердитий пан коцький. звірі хочуть побачити пана коцького та вирішують запросити його на обід. коли обід зготовано, вони один за одним вигадують відмовки аби не бути присутніми, оскільки бояться пана коцького. звірі присилають до лисиці зайця, котрий і передає запрошення. лисиця погоджується пана коцького, але застерігає щоб усі добре сховалися. нявкіт кота звірі сприймають за слова «мало! мало! ». кабана кусає комар, той крутить хвостом, а кіт, думаючи, що це миша, кидається на кабана. налякані звірі тікають і бідкаються, що пан коцький ледве їх усіх не поїв.