Оберіть правильний варіант та позначте його
1. «Людська комедія» О. де Бальзака -
Ароман-епопея
в соціально-побутовий роман
в великий цикл творів
гсоціально-психологічний роман
2. На думку Гобсека, людина існує в суспільстві завдяки
А моралі
в альтруїзму
B peniri
гособистому інтересу
4. Авторську позицію в творі висловлюють
А граф і графиня де Ресто
ГЕрнест де Ресто і Камілла де Гранье
в Гобсек і Максим де Трай
дграфиня де Ресто і Максим де Трай
в Дервіль і Фаині Мальво
4. До особливостей художнього світу 0. де Бальзака належать усі зазначені, ОКРІМ
А теми руйнівної влади золота
гзображення різних соціальних типів
в двоїстості людської вдачі
дрозлогих описів матеріального світу
в «техніки перехідних персонажів,
у аавданні 5 необхідно встановити відповідність інформації. До кожного рядка, позначеного цифрою,
соберіть відповідник, позначений буквою. Впишіть відповіді в таблицю
установіть відповідність між персонажем та його характеристикою.
1 Дервіль про Гобсека А «ви були поганою дочкою, ... ви будете поганою
2 Камілла про Ерне-
матір'ю,
ста де Ресто
в «зовні пристрасна, а всередині холодна, як лід»
з граф де Ресто про
в людина здібна, освічена, ...з нього вийде видат-
свою дружину
ний діяч,
4 граф де Бори про
«...він найчесніша людина в усьому Парижі»
Максима де Трая
д здатна поглинути і мільйонний статок, ...
не заслуговує мати доброго сина»​

Фольклору властива така риса, як традиційність, Фольклор бере витоки з народних традицій, своїми коренями він сягає у давнє минуле. Завдяки йому забез­печується нерозривний взаємозв’язок між минулим і су­часним, він також є скарбницею сталих народних зви­чаїв і стимулятором їх дальшого розвитку. «Головна оз­нака традиції — не косність, а певний ступінь сталості і неодмінно міцність спадкових зв’язків у розвитку,— пи­ше історик фольклору Б. Путилов.— Традиційність є спе­цифічна форма народного життя, культури, побуту, фор­ма його руху. Всякий фольклорний процес неминуче на­буває характеру руху всередині традиції, еволюції та трансформації традиції.

Народився А. Давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім'ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був на комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі

«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім —

Директором видавництва «Молодь».

А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла

1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.

Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.

Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.

Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про

Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить

Природу.