"За сестрою" — історична пригодницька повість українського письменника Андрія Чайковського, написана ним 1907 року.
Видавництво Львів
Жанр
Героїко-романтична повість.
Тема
Вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Головна думка
Уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»); захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»); засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблематика
Порушені проблеми:
добра і зла
батьків і дітей
вірності та зради
чесності та підлості
доброти і жорстокості
віри та зневіри
життя і смерті
Герої твору
Головний герой: Павлусь. Другорядні герої: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Гануся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.
Композиція твору
Експозиція
Розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка
Напад на село татар.
Розвиток дії
Від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Гануся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація
Очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка
Девлет-Гірей знаходить Ганусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Поет із «Давньої казки» Лесі Українки постає перед нами людиною мужньою, непохитною. Він дещо іронічний, безперечно, мудрий. Поет почуває себе багатієм і володарем всього світу – йому належать діброви, поля, синє небо. Для Бертольдо це видається як маріння божевільного. Пихатому лицареві не зрозуміти, що для поета головне багатство – духовне. Справді творча людина не може бути залежною від кого чи чого б там не було.
Объяснение:
В умовах залежності митець перетворюється на ремісника. Найголовніше в творчості залишатися особистістю, пропускаючи через призму душі всіпереживання любовні чи громадянсько-суспільні, щоб відбитим світлом відобразились думки. Як не можна впіймати сонячного зайчика чи вітерець, прив’язати пісню, затулити сонця, так не підвладні чужій волі душа митця, його думки, мрії, ідеї. Та повинен бути неабиякий запас мужності в поета, щоб співати свої пісні вголос, щоб не боятись погроз і переслідувань.
Лише вільнолюбство і свобода роблять вдумливу людину поетом, змушують його до відкритого вияву почуттів і думок. Поет – це також і патріот, який знаходить потрібні слова для підтримки й наснаги співвітчизників. Як в «Давній казці» співці підняли бойовий дух Бертольдового війська, сприяли його перемозі, так і досі слова поетів мають неабиякий вплив на душі людей. Митець – це не лише поет чи художник, ним можна назвати людину будь-якої професії, що формує світогляд народу, виражає головні ідеї розвитку
Загальна інформація
"За сестрою" — історична пригодницька повість українського письменника Андрія Чайковського, написана ним 1907 року.
Видавництво Львів
Жанр
Героїко-романтична повість.
Тема
Вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Головна думка
Уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»); захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»); засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблематика
Порушені проблеми:
добра і зла
батьків і дітей
вірності та зради
чесності та підлості
доброти і жорстокості
віри та зневіри
життя і смерті
Герої твору
Головний герой: Павлусь. Другорядні герої: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Гануся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.
Композиція твору
Експозиція
Розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка
Напад на село татар.
Розвиток дії
Від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Гануся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація
Очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка
Девлет-Гірей знаходить Ганусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Поет із «Давньої казки» Лесі Українки постає перед нами людиною мужньою, непохитною. Він дещо іронічний, безперечно, мудрий. Поет почуває себе багатієм і володарем всього світу – йому належать діброви, поля, синє небо. Для Бертольдо це видається як маріння божевільного. Пихатому лицареві не зрозуміти, що для поета головне багатство – духовне. Справді творча людина не може бути залежною від кого чи чого б там не було.
Объяснение:
В умовах залежності митець перетворюється на ремісника. Найголовніше в творчості залишатися особистістю, пропускаючи через призму душі всіпереживання любовні чи громадянсько-суспільні, щоб відбитим світлом відобразились думки. Як не можна впіймати сонячного зайчика чи вітерець, прив’язати пісню, затулити сонця, так не підвладні чужій волі душа митця, його думки, мрії, ідеї. Та повинен бути неабиякий запас мужності в поета, щоб співати свої пісні вголос, щоб не боятись погроз і переслідувань.
Лише вільнолюбство і свобода роблять вдумливу людину поетом, змушують його до відкритого вияву почуттів і думок. Поет – це також і патріот, який знаходить потрібні слова для підтримки й наснаги співвітчизників. Як в «Давній казці» співці підняли бойовий дух Бертольдового війська, сприяли його перемозі, так і досі слова поетів мають неабиякий вплив на душі людей. Митець – це не лише поет чи художник, ним можна назвати людину будь-якої професії, що формує світогляд народу, виражає головні ідеї розвитку