Головна героїня балади — молода безіменна дівчина. Вона має привабливу зовнішність: чорнобрива, карі оченята, біле личко червоніє. Дівчина полюбила козака всією душею, усім серцем «любилася, кохалася», але... козак залишив її. Автор з повагою ставиться до героїні і підкреслює такі її риси характеру: вірність у коханні, щирість у почуттях, цілеспрямованість, волелюбність.
Матір героїні вбачала щастя доньки не в коханні, а в матеріальному достатку. Вона не переймається стражданнями своєї дитини. "Чого в'янеш, моя доню?" — стара не спитала". Не порадившись з дочкою, не спитавши її згоди, мати "тихенько єднала" її із багатим старцем. На матір не подіяли відмови дівчини. "Не слухала стара мати. Робила, що знала..." Для неї головне було те, щоб донька жила в достатку.
Ворожка — це старенька. Вона береться допомагати дівчині, бо "сама колись дівувала, теє лихо знаю..." Люди приходять до неї зі своїми пробле¬мами, і вона всім допомагає.
Режисер Сев знімає фільм про матроса Богдана. Для зйомок будують вітрильник. Але це не бутафорна споруда — на ньому плаватимуть учні морехідної школи. Тому майстри дуже стараються. Композиція доволі вільна. Незвична форма оповіді — монолог-сповідь сімдесятилітнього То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіномистецтвом. Читач мандрує разом з героями з майбутнього в минуле. Таємничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну. Дія відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява. Мариністичний колорит Міста, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, змінюється екзотикою чужих країн. Екзотичні також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі та його сини Майк і Генрі. Автор сміливо став в опозицію до літературних трафаретів. Усе це не сподобалося тогочасній критиці. У романтичному творі є і любовна колізія, і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, у яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Це сильні, вольові натури, якими і мають бути романтичні герої. Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин.
Головна героїня балади — молода безіменна дівчина. Вона має привабливу зовнішність: чорнобрива, карі оченята, біле личко червоніє. Дівчина полюбила козака всією душею, усім серцем «любилася, кохалася», але... козак залишив її. Автор з повагою ставиться до героїні і підкреслює такі її риси характеру: вірність у коханні, щирість у почуттях, цілеспрямованість, волелюбність.
Матір героїні вбачала щастя доньки не в коханні, а в матеріальному достатку. Вона не переймається стражданнями своєї дитини. "Чого в'янеш, моя доню?" — стара не спитала". Не порадившись з дочкою, не спитавши її згоди, мати "тихенько єднала" її із багатим старцем. На матір не подіяли відмови дівчини. "Не слухала стара мати. Робила, що знала..." Для неї головне було те, щоб донька жила в достатку.
Ворожка — це старенька. Вона береться допомагати дівчині, бо "сама колись дівувала, теє лихо знаю..." Люди приходять до неї зі своїми пробле¬мами, і вона всім допомагає.
Режисер Сев знімає фільм про матроса Богдана. Для зйомок будують вітрильник. Але це не бутафорна споруда — на ньому плаватимуть учні морехідної школи. Тому майстри дуже стараються. Композиція доволі вільна. Незвична форма оповіді — монолог-сповідь сімдесятилітнього То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіномистецтвом. Читач мандрує разом з героями з майбутнього в минуле. Таємничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну. Дія відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява. Мариністичний колорит Міста, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, змінюється екзотикою чужих країн. Екзотичні також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі та його сини Майк і Генрі. Автор сміливо став в опозицію до літературних трафаретів. Усе це не сподобалося тогочасній критиці. У романтичному творі є і любовна колізія, і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, у яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Це сильні, вольові натури, якими і мають бути романтичні герої. Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин.