очень Аповесць "Непауторная вясна" 1.Падрабязны пераказ першай сустрэчы Пятра Шамятовича и Сашы Траяновай а)Пятро у дарозе б)Адносины гаспадыни Саши да Пятра в)Адносины Саши да работы г)Рэунасць Пятра д)Пятро и Люба
1931 рік Народився в селі Шилівка, Полтавська область в селянській родині
1937 рік Заарештували батька Григора (заслали на Сибір), мати виходить заміж за іншого.
1937 рік Малого Григора взяв до себе дядько Филимон Васильович Тютюнник. Він та його дружина були вчителями.
1938 рік Дядя і тітка віддають Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів. Але згодом клас розформували і його перевели в російський клас.
1946 рік Після закінчення 5 класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до тітки в Шилівку. Не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії.
1950-1951 роки Знову живе у дяді і тітки, працюючи тепер уже в гаражі при шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.
1951 рік Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом у Владивостоці. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.
1957 році Навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою. Григору приходить папірець, який сповіщав, що його батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно.
1961 році Григор пише перші новелли «В сумерки» (російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» ) і «Крестьянка»
1962 рік Після закінчення Харківського університету Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.
1963 рік Переїзджає до Києва, редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання:
1966 рік Публікація першої книжки «Завязь», що принесла йому популярність
1968 рік Отримав премію за оповідання «Деревій»
1970-і роки Багато пише. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги».
1980 Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».
6 березня 1980 Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (через чиновницький диктат в літературі). Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві
1937 рік Заарештували батька Григора (заслали на Сибір), мати виходить заміж за іншого.
1937 рік Малого Григора взяв до себе дядько Филимон Васильович Тютюнник. Він та його дружина були вчителями.
1938 рік Дядя і тітка віддають Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів. Але згодом клас розформували і його перевели в російський клас.
1946 рік Після закінчення 5 класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до тітки в Шилівку. Не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії.
1950-1951 роки Знову живе у дяді і тітки, працюючи тепер уже в гаражі при шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.
1951 рік Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом у Владивостоці. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.
1957 році Навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою. Григору приходить папірець, який сповіщав, що його батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно.
1961 році Григор пише перші новелли «В сумерки» (російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» ) і «Крестьянка»
1962 рік Після закінчення Харківського університету Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.
1963 рік Переїзджає до Києва, редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання:
1966 рік Публікація першої книжки «Завязь», що принесла йому популярність
1968 рік Отримав премію за оповідання «Деревій»
1970-і роки Багато пише. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги».
1980 Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».
6 березня 1980 Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (через чиновницький диктат в літературі). Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві
1. Недокінчена сота справа – вишивка для бабусі.
2. Зустріч з дивним чоловічком.
3. Аля у країні недороблених речей.
4. Зустріч з Недоладьком.
5. Розповідь першого недоладянина.
6. Перша дороблена справа.
7. У місті Недоладія.
8. Зустіч з Недоштаньком.
9. Знайомство з Недопопелюшкою.
10. У замку.
11. Пісня Недоросля Десятого.
12. Наляканий правитель.
13. Нічна розмова.
14. Державна таємниця.
15. Будинок Недорадника.
16. Аля знову бачить карлика.
16. Велика чарівна книга.
17. Інструкція № 12.
18. Плач Недопопелюшки.
19. Недорадник упіймав Алю.
20. Недороль підписує жахливий наказ.
21. Аля в підземеллі.
22. Поганий кат.
23. Обурення Недоборода і Недовуса.
24. Прощання Недороля з Алею.
25. Недопопелюшка втішає дівчинку.
26. Втеча з в’язниці.
27. Друзі ховають шолом Недорадника.
28. Розмова з Недотижнем.
29. Незвичайні події у замку.
30. Стрілка годинника у Недотижня.
31. Недорадник без голови.
32. Годинникар зайнятий улюбленою справою.
33. Годинник вибиває час.
34. Дівчинка робить друзів гарними.
35. Бажання недоладянинів.
36. Подарунок для Алі.
37. Дванадцята година.
38. Знову вдома.
39. Зникнення Першого Недорадника.
40. Аля дарує подарунок друзів бабусі.
41. Злий Недорадник на стіні.
42. Запитання Алі.