13.2. Портретна характеристика Кактуса. «Ми із Сашком завжди були однакові на зріст і сили в нас були рівні. Але після літніх канікул я побачив Кактуса й просто остовпів. Розумієте. раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса. — через це його так і прозвали. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м'язи, як у Шварценеггера!». Біля банку «заєць натягнув мені на голову такий же блазенський ковпак, накинув на плечі чорний плащ, розшитий золотими зірками, і я слухняно, мов дресирована мавпочка, почав і собі пританцьовувати на місці й хитати головою, подзенькуючи пришитими до ковпака дзвіночками».
Портретна характеристика Зайця й Жука. «З кущів викотився живий клубок. Двоє хлопців приблизно мого віку гамселили один одного руками й ногами. Один із хлопців — кругловидий, зі смішними, довгими, мов у зайця, передніми зубами. А другий, чорнявий, із чорними як смола очима й густими насупленими бровами». Біля банку «убрані вони були в яскраві циркові костюми, на їхніх головах були одягнені блазенські ковпаки з дзвіночками… Заєць почав крутити ручку якогось дивного музичного інструмента. що висів у нього на грудях, і до мене долинули пронизливі звуки знайомої мелодії».
1) рік написання: 1847 тема «мені тринадцятий минало»: зображення безрадісного дитинства тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу. ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати. основна думка: не зазнали щасливого дитинства тарас і такі як він, бо не мали волі, щасливої долі через гноблення народу панами. художні засоби «мені тринадцятий минало» риторичні оклики: «господнє небо і село, ягня, здається, веселилось! »; «поглянув я на ягня — не мої ягнята! »; «обернувся я на хати — нема в мене хати! »; «не дав мені бог нічого! »; «і хлинули сльози, тяжкі сльози! »; «…лани, гаї, сади! ». риторичні запитання: «…чи так мені чого було? »; «…чого так весело було? ». порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє». метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо іло». епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози», «господнє небо» 2)рік написання: 1839 жанр: з казково-фантастичними подіями. тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. художні засоби «тополя» метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько». епітети: «біле личко», «карі », «щира правда». звертання: «легше, мамо, в труні лежати», «бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «зроби, моя пташко! ». «добре, доню…», «і, бабусю», «плавай, плавай, лебедонько! », «скажи, моє серце! », «мамо доле моя! », «боже милий, боже! », «подивися, тополенько! », «рости ж, серце-», «не знайте, дівчата! », «бо не довго, чорнобриві! »
13.2. Портретна характеристика Кактуса. «Ми із Сашком завжди були однакові на зріст і сили в нас були рівні. Але після літніх канікул я побачив Кактуса й просто остовпів. Розумієте. раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса. — через це його так і прозвали. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м'язи, як у Шварценеггера!». Біля банку «заєць натягнув мені на голову такий же блазенський ковпак, накинув на плечі чорний плащ, розшитий золотими зірками, і я слухняно, мов дресирована мавпочка, почав і собі пританцьовувати на місці й хитати головою, подзенькуючи пришитими до ковпака дзвіночками».
Портретна характеристика Зайця й Жука. «З кущів викотився живий клубок. Двоє хлопців приблизно мого віку гамселили один одного руками й ногами. Один із хлопців — кругловидий, зі смішними, довгими, мов у зайця, передніми зубами. А другий, чорнявий, із чорними як смола очима й густими насупленими бровами». Біля банку «убрані вони були в яскраві циркові костюми, на їхніх головах були одягнені блазенські ковпаки з дзвіночками… Заєць почав крутити ручку якогось дивного музичного інструмента. що висів у нього на грудях, і до мене долинули пронизливі звуки знайомої мелодії».