ОЧЕНЬ надо ответить на эти 4 вопроса
1. З якою метою М. Коцюбинський вдається до фантастики у повісті "Тіні забутих предків"?
2. Що переважає в змалюванні життєпису Карпат - оптимізм чи песимізм? Чому?
3. Чому, на вашу думку, Марічку та Івана називають карпатськими Ромео І Джульєтою?
4. Як ви розумієте назву твору?
Назву цього твору я чула сотні разів до того, як сама його придбала. І з самого першого разу, словосполучення “Солодка Даруся” викликало у мене подив. Думаю, що назва “гіркий Макар” чи “солоний Петро” сприйнялися б аналогічно :). Хоча десь там, у глибині душі я розуміла, що ідеться не про солодкість як таку, а про щось ментальне і заховане. Так воно і виявилося.
Про обкладинку. Сподобалися старі фотографії на обкладинці. Потім я знайшла інформацію, що ці фото – з архіву авторки. Однак, скажу чесно – купила б навіть у будь-якій обкладинці. Бо я розуміла, що справжня цінність цієї книги – всередині.
Про зміст. Почавши читати книгу, я зрозуміла, що це не один з творів, що буяє оптимізмом, а в ньому, як і в більшості шедеврів Марії Матіос життя описується таким як є. Точніше, таким як було.
Звісно ж, як і інші її твори, він читається запоєм, коли не можна відірватися від книги і на 90 сторінці розумієш, що треба ж на завтра теж щось залишити :).
І, як завжди, закривши книгу, настає час думок. У мене навіть після завершення читання, на пятий день, роздуми ще не пройшли і деякі сцени, описані у творі, я знову і знову згадую, але уже крізь призму якихось інших, своїх ситуацій.
Проте, не бажаючи затопити Вас хвилями своїх філософських роздумів, коротко зазначу головне: книга складається з трьох драм життя.
Перша – опис життя Дарусі – жінки, яка вважається божевільною, однак, такою не є. Описується її щоденне життя і епізодичні події в ньому. Драма сповнена таємниць і незрозумілостей, які розкриваються пізніше.
Друга – опис того, як у житті Дарусі зявився Іван, який теж вважається дивним, однак таким не є. Ця драма є історією поваги і, можна сказати, любові. Проте, як завжди, не без людського втручання – закінчилася… І залишилася Даруся знову одна.
Третя – то драма життя, що передувало Дарусиному. Драма життя її батьків. Настільки сумна і вражаюча, що навіть не плачеш, а занурюєшся у отой світ Дарусі та починаєш розуміти сум попередніх двох розділів-драм. Додатково: після прочитання третьої драми, згадалися історії мого роду, де “совіти” (тобто, совєтська влада) так само зпоганила життя щасливої сім’ї.
Про призначення. Цей твір – для загартування душі та виявлення найтонших її струн. Книга “Солодка Даруся” – для тих, хто прагне відчути багатогранність людського життя, у тому числі, з не самими приємними моментами. Книга для патріотів і тих, хто розуміє, що поява СРСР на українській землі принесла жахи і біди простому та чесному народу…
Моя оцінка. За стобальною шкалою – 99 :)
Істинність твердження " Люди більше вірять очам, ніж вухам" може бути як доведена, так і спростована. Позиція залежатиме від того, на який об'єкт спрямована наша увага.
З одного боку, народна мудрість не підлягає сумніву. Можна скільки завгодно розповідати про красу природи, жах війни, потворність руйнування, доки людина не побачить цих явищ на власні очі, вона не зможе отримати повного уявлення про них. Саме тому прислів'я й констатує: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути." У цьому ми можемо переконатися на прикладі вчинку Возного з драми І.Котляревського "Наталка Полтавка". Знаючи про почуття своєї обраниці до Петра, Тетерваковський все ж наполягає на шлюбі з дівчиною й навіть погрожує, коли вона відмовляє йому. Однак, побачивши закохану пару та оцінивши почуття молодих людей, Возний робить благородний жест і відпускає дівчину.
З іншого боку, існують явища, які неможливо сприйняти зором. До таких відноситься музика, наприклад, чи мова. Сила їх упливу саме в звучанні. Адже Мавка із драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" закохується спочатку в мелодію сопілки, а вже потім у самого Лукаша. Звукова картина не менш переконлива й упливова, ніж зображення. З історії відомо, що артилерійські установки, любовно названі в народі "катюшами", в роки Другої світової війни наводили жах на фашистську армію й сіяли паніку серед гітлерівців саме своїм громовим звуком.
Отже, як очі, так і вуха дають нам змогу уявити й оцінити картину світу. Обираючи між тим, показати щось чи дати прослухати, обов'язково враховуйте, що буде переконливішим у кожному конкретному випадку.
Объяснение: