очень надо!
Питання до опрацювання: романт Марусі Чурай
1. Як відтворено у романі суспільно-історичний контекст епохи? Як
змальовано Полтаву?
2. Хто в романі є носієм добра, краси, справедливості, вірності, національної
гідності? Яким постає козацтво з його найдемократичнішим устоєм,
звичаями і законами?
3. Визначте кульмінаційні моменти в сюжеті роману. Чому, на вашу думку,
роман не завершується сценою помилування героїні?
4. У чому полягає драма любові Марусі Чурай? Що означають її слова про
«нерівню душ» – власної та Грицевої?
5. Як розгортається в романі конфлікт поезії та буденщини життя, героїчно-
максималістського і грубо-прозаїчного світовідчування?
6. Чому, на вашу думку, Маруся Чурай не може Грицеві зраду
навіть після його щирого каяття?
7. Навіщо в романі введено постать мандрівного дяка? Прокоментуйте його
роздуми про роль книжки й слова в житті українського народу.
8. Порівняйте образи Гриця Бобренка та Івана Іскри.
9. Яка ідейно-композиційна суть образу Богдана Хмельницького?
10. Якби Маруся Чурай з однойменного роману Л. Костенко сказала про себе,
що вона щаслива людина, чи погодилися б ви з нею? Якщо так, то в якому
розумінні вона щаслива?
11. Як у романі розроблено теми митця та суспільства й індивідуальної
свободи особистості?
1. Порівняння. «Мені так любо, любо стало, неначе в Бога» .
(Це означає — стало надзвичайно радісно, тепло на душі).
2. Епітети:
1) «приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією.
2) «господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю.
3. Метафори: «Рай палило» — знищило спокій, радість, щастя;
«село погоріло» — стало похмурим, непривітним для сироти;
«небо голубеє і те почорніло» — втратило яскраві барви.
Синонімічна відмінність слів «гріло і пекло» : Гріло — радісно, добре, мило..., пекло — боліло.
Риторичні запитання:"Чи то так мені чого було?".
Риторичні оклики:"Ягня,здається,веселилось!","І сонце гріло, не пекло!"," Не мої ягнята!"," Нема в мене хати!","Тяжкі сьози!","Моє...лани,гаї,сади!",
"Бридня!","Не дав мені Бог нічого!","Людей і Бога непрокляв!"
Персоніфікація:"Та невго сонце гріло, Недовго молилось...".
Епітети: "стало любо","небо голубеє","приязно молилось".
Анафора:"Чи то те сонечко сіяло, Чи то так мені чого було?"," Нема в мене хати! Не дав мені Бог нічого!","Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало".
Пестливі слова:"Маленькому".