очень надо!
Питання до опрацювання: романт Марусі Чурай
1. Як відтворено у романі суспільно-історичний контекст епохи? Як
змальовано Полтаву?
2. Хто в романі є носієм добра, краси, справедливості, вірності, національної
гідності? Яким постає козацтво з його найдемократичнішим устоєм,
звичаями і законами?
3. Визначте кульмінаційні моменти в сюжеті роману. Чому, на вашу думку,
роман не завершується сценою помилування героїні?
4. У чому полягає драма любові Марусі Чурай? Що означають її слова про
«нерівню душ» – власної та Грицевої?
5. Як розгортається в романі конфлікт поезії та буденщини життя, героїчно-
максималістського і грубо-прозаїчного світовідчування?
6. Чому, на вашу думку, Маруся Чурай не може Грицеві зраду
навіть після його щирого каяття?
7. Навіщо в романі введено постать мандрівного дяка? Прокоментуйте його
роздуми про роль книжки й слова в житті українського народу.
8. Порівняйте образи Гриця Бобренка та Івана Іскри.
9. Яка ідейно-композиційна суть образу Богдана Хмельницького?
10. Якби Маруся Чурай з однойменного роману Л. Костенко сказала про себе,
що вона щаслива людина, чи погодилися б ви з нею? Якщо так, то в якому
розумінні вона щаслива?
11. Як у романі розроблено теми митця та суспільства й індивідуальної
свободи особистості?
2. Життєві умови - Максим завжди знаходиться у центрі якихось незлагод. То він закований у кайдани, то він повинен знайти вихід, то знайшовши його, бачить, що той заливається водою.
Оточення - татари і тухольці
Принципи і прагнення - прагне звільнити народ і вивести його з-під удару тухольців. Благородний чоловік. Гарячий патріот.
3. Добрий і волелюбний; відвертий і чесний; працьовитий; розсудливий і мужній; витриманий.
4. Максим повернувся живий і здоровий, бачачи радість і повагу в народу.
5. Автор характеризує Максима як дуже волелюбну людину, патріота свого народу і своєї ідеї. Персонажі дуже поважають його, вважаючи справжнім героєм. Серед вчинків Максима, найголовніше місце займає його патріотизм. Коли тухольці пропонують йому зрадити свій народ, він каже, що краще вмерти, аніж так вчинити і продовжує свою справу надалі.
Відповідь:
Мрії Т.Шевченка про майбутнє України
Я казав це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?
Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
В останні Кобзареві роки думка про добро чимраз наполегливіше поєднується з думкою про працю, про роботящі руки й роботящі голови.
Найбільший заклик Шевченка до нас – життя у праці, невтомна, наполеглива робота і над собою, і на благо держави.
Тарас Шевченко – невичерпний і нескінченний. Його мрії про світле майбутнє для українського народу, для Батьківщини не є порожнім звуком для нас. Його заповіді про рятівну силу любові, про натхненну силу добра, про лікувальну силу праці можуть стати поштовхом для нас сьогодні. Ім’я Кобзаря вже вписано в історію нашу золотими літерами, від нас же зараз залежить, якими кольорами писатимуть нащадки про нас: темними барвами чи променистими!
Пояснення: