Уже за першого періоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність. Одним словом кажучи, Тарас Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Скажімо, перші його твори написані коломийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки.
До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.
Тема твору - звернення поета до своїх думок ( дум) зі сподіванням і вірою у краще життя українців
Ідея - засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину поневоленою; віра у щасливе життя українців, віра у наполегливість, яка до змінити соціальний устрій.
Основна думка - думка про нещасливу долю українців, яка не залишає людину протягом усього життя
Образи символи - чорний орел уособлює рабство, поганих панів, які запрягають людей у рабське ярмо.
ворон символізує смерть, погибель
соловейко - це символ життя, любові, радості, свободи
Віршовий розмір - хорей
Римування - парне, суміжне.
Проблематика : 1. Нерівноправність.
2. Людина і суспільство
3. Кохання
Історія написання. Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1839 році в Петербурзі, написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.
З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдатства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
Художні засоби
Епітети - сумні ряди, дівоче серце, карі очі, чорні брови, темні очі, сад зелений, сад вишневий, ласки дівочі, громада козацька, душі козацькі, дніпр широкий, козацька воля, орел чорний, сліпі небораки, щире серце, слово ласкаве, щира правда, дітки нерозумні, добрі люди, змія люта, чуже поле, чужий пісок
Уже за першого періоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність. Одним словом кажучи, Тарас Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Скажімо, перші його твори написані коломийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки.
До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.
Объяснение:
Вот
ответ: Паспорт твору " Думи мої, думи..."
Автор - Тарас Григорович Шевченко.
Рік написання - 1839 рік
Жанр - ліричний вірш
Вид лірики - громадянська
Тема твору - звернення поета до своїх думок ( дум) зі сподіванням і вірою у краще життя українців
Ідея - засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину поневоленою; віра у щасливе життя українців, віра у наполегливість, яка до змінити соціальний устрій.
Основна думка - думка про нещасливу долю українців, яка не залишає людину протягом усього життя
Образи символи - чорний орел уособлює рабство, поганих панів, які запрягають людей у рабське ярмо.
ворон символізує смерть, погибель
соловейко - це символ життя, любові, радості, свободи
Віршовий розмір - хорей
Римування - парне, суміжне.
Проблематика : 1. Нерівноправність.
2. Людина і суспільство
3. Кохання
Історія написання. Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1839 році в Петербурзі, написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.
З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдатства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
Художні засоби
Епітети - сумні ряди, дівоче серце, карі очі, чорні брови, темні очі, сад зелений, сад вишневий, ласки дівочі, громада козацька, душі козацькі, дніпр широкий, козацька воля, орел чорний, сліпі небораки, щире серце, слово ласкаве, щира правда, дітки нерозумні, добрі люди, змія люта, чуже поле, чужий пісок
Метафори - думи стали, вітер розвіяв, лихо приспало, лихо породило, сльози поливали, сльози винесли, сльози затопили, душі витають, воля минулась, воля родилась, воля гарцювала, воля засівала, воля засідала, воля лягла, злидні живуть, лихо сміється, серденько щебече, серденько плаче, заплаче серце
Серце рвалося, сміялось,
Риторичні оклики, питання - Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Чого нуджу світом?
Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?..
Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами !
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами
За карії оченята,
За чорнії брови!
А що робить?
Хто ж сироті завидує —
Карай того, боже!
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
Анафора - Думи мої, думи мої
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю.
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі…
За степи та за могили,
Звертання - Думи мої, думи, Україно, ненько, боже.
Градація - сльози поливали, сльози винесли, сльози затопили, серденько щебече, серденько плаче,серце рвалося.
Объяснение: