Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність.
Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не
завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу.
Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.
Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах “Наймичка”, “Утоплена”, “Катерина”, “Причинна”.
Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого
з вини “паничів-москаликів”.
В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.
Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.
Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.
Маленький норвежский порт. Портик. Даже не портик, а лишь небольшой нефтеналивной терминал в глухом фьорде между отвесными скалами. В отдалении огни с неясными очертаниями нескольких домиков, где живёт обслуживающий персонал. Легкий туман. Так. Дымка. Пронзительные крики чаек. У причала борт о борт стоят два русских танкера. Очень похожих друг на друга. Развеваются два Российских флага. На корме каждого судна под названием крупными буквами написан порт приписки. Санкт-Петербург. Владивосток. Картина, в общем-то, обычная и довольно унылая. Но на календаре 31 декабря. Конечно же, встречать Новый год полагается дома. Но уж лучше так, чем в океане на переходе кувыркаться. Разумеется, экипажи уже перезнакомились, постоянно бегая друг к другу в гости. И уж два раза, разумеется, принято решение встречать Новый год вместе. В Европе отношение к нашему самому любимому празднику категорически наплевательское. Они своё католическое Рождество отмечают, которое, кстати, уже К востоку время старше. А мы и так на много миль западнее нашей столицы
Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність.
Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не
завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу.
Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.
Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах “Наймичка”, “Утоплена”, “Катерина”, “Причинна”.
Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого
з вини “паничів-москаликів”.
В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.
Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.
Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.