. Опиши,яким ти уявляєш ліричного героя вірша "Як тебе не любити Києве мій !".Яке його ставлення до рідного міста ? Підтверджуй свої думки цитати з твору.
У 1875 році Панас Мирний разом зі своїм братом Іваном Біликом закінчив працю над багатоплановим соціально-психологічним романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". У основу роману було покладено реальне складне життя селянства з його радощами і кривдами, злиденністю і соціальною нерівністю, а також з жорстокими діями "захисників" народу.
І одним з таких народних бунтарів був Чіпка - головний герой роману. Життя у злиднях, зневажливе ставлення до Чіпки сільських дітей, невідступне прізвисько "виродок" мали згубний вплив на формування його характеру. Ще змалку в Чіпчиній душі з'явилася ненависть до людей, яка потім зруйнувала його життя. Але разом з цим у дитячій душі зароджувались і щирість, чесність, доброта, розвитку яких сприяли лагідні казки і розповіді люблячої бабусі Оришки. Тому, багато розмірковуючи над стосунками між людьми, Чіпка казав: "Я, бабусю, добрий... Я злого не робитиму... Я буду добрий, бабусю...".
І вийшов із Чіпки щирий, чесний, відвертий і працьовитий парубок - борець за правду. Але чітко виявляється і слабкість характеру Чіпки, бо коли в нього незаконно відібрали землю, він зламався, втратив віру в справедливість, вирішив, що нема в житті щастя. Чіпка став пропивати все, що заробив власною працею, завів собі друзів-розбишак.
Та ось незабаром добре в Чіпчиній натурі змогло взяти гору, перемогти, і він, помирившись із матір'ю і одружившись із коханою дівчиною, починає нове життя, завдяки своїй працьовитості стає заможним чоловіком. Радіючи за сина, мати ніби але щастя тривало недовго. Не витримавши другої кривди, яку заподіяли йому пани після виборів у земство, Чіпка під впливом "лихого товариства" повертається до розбійного життя, і тепер уже назавжди. Спотворення Чіпки як людини, його "криваві" вчинки в боротьбі за "правду", знищення ним невинних людей привели до страшних наслідків. Не витримавши такої "боротьби за правду", Галя повісилась, а стара мати мусила викрити владі свою дитину. У такому трагічному житті Чіпки винен не тільки суспільний лад, який зробив його жорстокою, злою людиною, а й він сам. Чіпка був винен у тому, що не зумів скористатися добрими порадами і став на лихий шлях, перетворившись на злодія-зарізяку.
Взагалі, в образі Чіпки Панас Мирний показав, як важко знайти справжні шляхи для боротьби з гнобителями і кривдниками, як часто ці пошуки призводять до знівечення людського характеру, спустошення душі.
На формування характеру цього персонажу вплило життя у постійних злиднях, зневажливе ставлення до хлопця сільських дітей, невідступне прізвисько «виродок» та багато інших чинників. З малих років в душі Чіпки зародилася ненависть до людей, яка згодом і зруйнувала його життя. Але проти все у дитячій душі так само зародилися доброта, чесність і щирість. Розвитку цих якостей сприяли розповіді люблячої бабусі Оришки і її лагідні казки. Розмірковуючи над людськими стосунками, Чіпка казав: «Я, бабусю, добрий. Я злого не робитиму… Я буду добрий, бабусю…». І справді, з початку з нього вийшов працьовитий, відвертий, щирий і чесний парубок. Але незабаром стала виявлятися і слабкість Чіпчиного характеру, а коли у нього відібрали землю, він і зовсім зламався, втративши віру у справедливість. Вирішивши, що нема щастя в його житті, віз завів собі друзів-розбишак і став пропивати все, що заробив власною важкою працею. Та пройшов деякий час і знову добро в душі парубка перемогло. Чіпка починає нове життя – він мириться з матір’ю, одружується з коханою дівчиною і завдяки своїй працьовитості дуже скоро стає заможним господарем. Мати навіть ла, радіючи за щастя свого сина. Але щастя це тягнулося недовго. Чіпку знову скривджують, в цьому випадку під час виборів у земство. Під впливом «лихого товариства» він повертається до розбійницького життя, і на цей раз уже назавжди. Знищення Чіпкою невинних людей, його криваві вчинки у боротьбі за «правду», його спотворення як людини привели до жахливих наслідків. Не витримавши такої «боротьби за правду» свого чоловіка, Галя вішається, а мати з часом видає свого сина владі. На мій погляд, у такому трагічному житті винен не стільки суспільний лад і соціальна несправедливість, яка існувала в той час, скільки сам парубок. Адже скільки людей, незважаючи на важку долю до кінця залишилися справжніми людьми і не стали на шлях розбою. А ось Чіпка не зумів скористатися добрими настановами, які давали йому рідні люди, і врешті-решт перетворився на звичайного злодія та вбивцю. Я вважаю, що Чіпка – не бунтар і не правдошукач, а звичайний злочинець. Дійсно, дуже важко знайти вірні шляхи для боротьби з кривдниками і гнобителями, але маючи достатньо завзятості, такі шляхи відшукати все ж таки можна. А Чіпка в своїх пошуках не виказав наполегливості і терпіння, що привело до спустошення його душі і знівечення характеру.
У 1875 році Панас Мирний разом зі своїм братом Іваном Біликом закінчив працю над багатоплановим соціально-психологічним романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". У основу роману було покладено реальне складне життя селянства з його радощами і кривдами, злиденністю і соціальною нерівністю, а також з жорстокими діями "захисників" народу.
І одним з таких народних бунтарів був Чіпка - головний герой роману. Життя у злиднях, зневажливе ставлення до Чіпки сільських дітей, невідступне прізвисько "виродок" мали згубний вплив на формування його характеру. Ще змалку в Чіпчиній душі з'явилася ненависть до людей, яка потім зруйнувала його життя. Але разом з цим у дитячій душі зароджувались і щирість, чесність, доброта, розвитку яких сприяли лагідні казки і розповіді люблячої бабусі Оришки. Тому, багато розмірковуючи над стосунками між людьми, Чіпка казав: "Я, бабусю, добрий... Я злого не робитиму... Я буду добрий, бабусю...".
І вийшов із Чіпки щирий, чесний, відвертий і працьовитий парубок - борець за правду. Але чітко виявляється і слабкість характеру Чіпки, бо коли в нього незаконно відібрали землю, він зламався, втратив віру в справедливість, вирішив, що нема в житті щастя. Чіпка став пропивати все, що заробив власною працею, завів собі друзів-розбишак.
Та ось незабаром добре в Чіпчиній натурі змогло взяти гору, перемогти, і він, помирившись із матір'ю і одружившись із коханою дівчиною, починає нове життя, завдяки своїй працьовитості стає заможним чоловіком. Радіючи за сина, мати ніби але щастя тривало недовго. Не витримавши другої кривди, яку заподіяли йому пани після виборів у земство, Чіпка під впливом "лихого товариства" повертається до розбійного життя, і тепер уже назавжди. Спотворення Чіпки як людини, його "криваві" вчинки в боротьбі за "правду", знищення ним невинних людей привели до страшних наслідків. Не витримавши такої "боротьби за правду", Галя повісилась, а стара мати мусила викрити владі свою дитину. У такому трагічному житті Чіпки винен не тільки суспільний лад, який зробив його жорстокою, злою людиною, а й він сам. Чіпка був винен у тому, що не зумів скористатися добрими порадами і став на лихий шлях, перетворившись на злодія-зарізяку.
Взагалі, в образі Чіпки Панас Мирний показав, як важко знайти справжні шляхи для боротьби з гнобителями і кривдниками, як часто ці пошуки призводять до знівечення людського характеру, спустошення душі.
На формування характеру цього персонажу вплило життя у постійних злиднях, зневажливе ставлення до хлопця сільських дітей, невідступне прізвисько «виродок» та багато інших чинників. З малих років в душі Чіпки зародилася ненависть до людей, яка згодом і зруйнувала його життя. Але проти все у дитячій душі так само зародилися доброта, чесність і щирість. Розвитку цих якостей сприяли розповіді люблячої бабусі Оришки і її лагідні казки. Розмірковуючи над людськими стосунками, Чіпка казав: «Я, бабусю, добрий. Я злого не робитиму… Я буду добрий, бабусю…». І справді, з початку з нього вийшов працьовитий, відвертий, щирий і чесний парубок. Але незабаром стала виявлятися і слабкість Чіпчиного характеру, а коли у нього відібрали землю, він і зовсім зламався, втративши віру у справедливість. Вирішивши, що нема щастя в його житті, віз завів собі друзів-розбишак і став пропивати все, що заробив власною важкою працею. Та пройшов деякий час і знову добро в душі парубка перемогло. Чіпка починає нове життя – він мириться з матір’ю, одружується з коханою дівчиною і завдяки своїй працьовитості дуже скоро стає заможним господарем. Мати навіть ла, радіючи за щастя свого сина. Але щастя це тягнулося недовго. Чіпку знову скривджують, в цьому випадку під час виборів у земство. Під впливом «лихого товариства» він повертається до розбійницького життя, і на цей раз уже назавжди. Знищення Чіпкою невинних людей, його криваві вчинки у боротьбі за «правду», його спотворення як людини привели до жахливих наслідків. Не витримавши такої «боротьби за правду» свого чоловіка, Галя вішається, а мати з часом видає свого сина владі. На мій погляд, у такому трагічному житті винен не стільки суспільний лад і соціальна несправедливість, яка існувала в той час, скільки сам парубок. Адже скільки людей, незважаючи на важку долю до кінця залишилися справжніми людьми і не стали на шлях розбою. А ось Чіпка не зумів скористатися добрими настановами, які давали йому рідні люди, і врешті-решт перетворився на звичайного злодія та вбивцю. Я вважаю, що Чіпка – не бунтар і не правдошукач, а звичайний злочинець. Дійсно, дуже важко знайти вірні шляхи для боротьби з кривдниками і гнобителями, але маючи достатньо завзятості, такі шляхи відшукати все ж таки можна. А Чіпка в своїх пошуках не виказав наполегливості і терпіння, що привело до спустошення його душі і знівечення характеру.
У 1875 році Панас Мирний разом зі своїм братом Іваном Біликом закінчив працю над багатоплановим соціально-психологічним романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". У основу роману було покладено реальне складне життя селянства з його радощами і кривдами, злиденністю і соціальною нерівністю, а також з жорстокими діями "захисників" народу.
І одним з таких народних бунтарів був Чіпка - головний герой роману. Життя у злиднях, зневажливе ставлення до Чіпки сільських дітей, невідступне прізвисько "виродок" мали згубний вплив на формування його характеру. Ще змалку в Чіпчиній душі з'явилася ненависть до людей, яка потім зруйнувала його життя. Але разом з цим у дитячій душі зароджувались і щирість, чесність, доброта, розвитку яких сприяли лагідні казки і розповіді люблячої бабусі Оришки. Тому, багато розмірковуючи над стосунками між людьми, Чіпка казав: "Я, бабусю, добрий... Я злого не робитиму... Я буду добрий, бабусю...".
І вийшов із Чіпки щирий, чесний, відвертий і працьовитий парубок - борець за правду. Але чітко виявляється і слабкість характеру Чіпки, бо коли в нього незаконно відібрали землю, він зламався, втратив віру в справедливість, вирішив, що нема в житті щастя. Чіпка став пропивати все, що заробив власною працею, завів собі друзів-розбишак.
Та ось незабаром добре в Чіпчиній натурі змогло взяти гору, перемогти, і він, помирившись із матір'ю і одружившись із коханою дівчиною, починає нове життя, завдяки своїй працьовитості стає заможним чоловіком. Радіючи за сина, мати ніби але щастя тривало недовго. Не витримавши другої кривди, яку заподіяли йому пани після виборів у земство, Чіпка під впливом "лихого товариства" повертається до розбійного життя, і тепер уже назавжди. Спотворення Чіпки як людини, його "криваві" вчинки в боротьбі за "правду", знищення ним невинних людей привели до страшних наслідків. Не витримавши такої "боротьби за правду", Галя повісилась, а стара мати мусила викрити владі свою дитину. У такому трагічному житті Чіпки винен не тільки суспільний лад, який зробив його жорстокою, злою людиною, а й він сам. Чіпка був винен у тому, що не зумів скористатися добрими порадами і став на лихий шлях, перетворившись на злодія-зарізяку.
Взагалі, в образі Чіпки Панас Мирний показав, як важко знайти справжні шляхи для боротьби з гнобителями і кривдниками, як часто ці пошуки призводять до знівечення людського характеру, спустошення душі.
На формування характеру цього персонажу вплило життя у постійних злиднях, зневажливе ставлення до хлопця сільських дітей, невідступне прізвисько «виродок» та багато інших чинників. З малих років в душі Чіпки зародилася ненависть до людей, яка згодом і зруйнувала його життя. Але проти все у дитячій душі так само зародилися доброта, чесність і щирість. Розвитку цих якостей сприяли розповіді люблячої бабусі Оришки і її лагідні казки. Розмірковуючи над людськими стосунками, Чіпка казав: «Я, бабусю, добрий. Я злого не робитиму… Я буду добрий, бабусю…». І справді, з початку з нього вийшов працьовитий, відвертий, щирий і чесний парубок. Але незабаром стала виявлятися і слабкість Чіпчиного характеру, а коли у нього відібрали землю, він і зовсім зламався, втративши віру у справедливість. Вирішивши, що нема щастя в його житті, віз завів собі друзів-розбишак і став пропивати все, що заробив власною важкою працею. Та пройшов деякий час і знову добро в душі парубка перемогло. Чіпка починає нове життя – він мириться з матір’ю, одружується з коханою дівчиною і завдяки своїй працьовитості дуже скоро стає заможним господарем. Мати навіть ла, радіючи за щастя свого сина. Але щастя це тягнулося недовго. Чіпку знову скривджують, в цьому випадку під час виборів у земство. Під впливом «лихого товариства» він повертається до розбійницького життя, і на цей раз уже назавжди. Знищення Чіпкою невинних людей, його криваві вчинки у боротьбі за «правду», його спотворення як людини привели до жахливих наслідків. Не витримавши такої «боротьби за правду» свого чоловіка, Галя вішається, а мати з часом видає свого сина владі. На мій погляд, у такому трагічному житті винен не стільки суспільний лад і соціальна несправедливість, яка існувала в той час, скільки сам парубок. Адже скільки людей, незважаючи на важку долю до кінця залишилися справжніми людьми і не стали на шлях розбою. А ось Чіпка не зумів скористатися добрими настановами, які давали йому рідні люди, і врешті-решт перетворився на звичайного злодія та вбивцю. Я вважаю, що Чіпка – не бунтар і не правдошукач, а звичайний злочинець. Дійсно, дуже важко знайти вірні шляхи для боротьби з кривдниками і гнобителями, але маючи достатньо завзятості, такі шляхи відшукати все ж таки можна. А Чіпка в своїх пошуках не виказав наполегливості і терпіння, що привело до спустошення його душі і знівечення характеру.У 1875 році Панас Мирний разом зі своїм братом Іваном Біликом закінчив працю над багатоплановим соціально-психологічним романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". У основу роману було покладено реальне складне життя селянства з його радощами і кривдами, злиденністю і соціальною нерівністю, а також з жорстокими діями "захисників" народу.
І одним з таких народних бунтарів був Чіпка - головний герой роману. Життя у злиднях, зневажливе ставлення до Чіпки сільських дітей, невідступне прізвисько "виродок" мали згубний вплив на формування його характеру. Ще змалку в Чіпчиній душі з'явилася ненависть до людей, яка потім зруйнувала його життя. Але разом з цим у дитячій душі зароджувались і щирість, чесність, доброта, розвитку яких сприяли лагідні казки і розповіді люблячої бабусі Оришки. Тому, багато розмірковуючи над стосунками між людьми, Чіпка казав: "Я, бабусю, добрий... Я злого не робитиму... Я буду добрий, бабусю...".
І вийшов із Чіпки щирий, чесний, відвертий і працьовитий парубок - борець за правду. Але чітко виявляється і слабкість характеру Чіпки, бо коли в нього незаконно відібрали землю, він зламався, втратив віру в справедливість, вирішив, що нема в житті щастя. Чіпка став пропивати все, що заробив власною працею, завів собі друзів-розбишак.
Та ось незабаром добре в Чіпчиній натурі змогло взяти гору, перемогти, і він, помирившись із матір'ю і одружившись із коханою дівчиною, починає нове життя, завдяки своїй працьовитості стає заможним чоловіком. Радіючи за сина, мати ніби але щастя тривало недовго. Не витримавши другої кривди, яку заподіяли йому пани після виборів у земство, Чіпка під впливом "лихого товариства" повертається до розбійного життя, і тепер уже назавжди. Спотворення Чіпки як людини, його "криваві" вчинки в боротьбі за "правду", знищення ним невинних людей привели до страшних наслідків. Не витримавши такої "боротьби за правду", Галя повісилась, а стара мати мусила викрити владі свою дитину. У такому трагічному житті Чіпки винен не тільки суспільний лад, який зробив його жорстокою, злою людиною, а й він сам. Чіпка був винен у тому, що не зумів скористатися добрими порадами і став на лихий шлях, перетворившись на злодія-зарізяку.
Взагалі, в образі Чіпки Панас Мирний показав, як важко знайти справжні шляхи для боротьби з гнобителями і кривдниками, як часто ці пошуки призводять до знівечення людського характеру, спустошення душі.
На формування характеру цього персонажу вплило життя у постійних злиднях, зневажливе ставлення до хлопця сільських дітей, невідступне прізвисько «виродок» та багато інших чинників. З малих років в душі Чіпки зародилася ненависть до людей, яка згодом і зруйнувала його життя. Але проти все у дитячій душі так само зародилися доброта, чесність і щирість. Розвитку цих якостей сприяли розповіді люблячої бабусі Оришки і її лагідні казки. Розмірковуючи над людськими стосунками, Чіпка казав: «Я, бабусю, добрий. Я злого не робитиму… Я буду добрий, бабусю…». І справді, з початку з нього вийшов працьовитий, відвертий, щирий і чесний парубок. Але незабаром стала виявлятися і слабкість Чіпчиного характеру, а коли у нього відібрали землю, він і зовсім зламався, втративши віру у справедливість. Вирішивши, що нема щастя в його житті, віз завів собі друзів-розбишак і став пропивати все, що заробив власною важкою працею. Та пройшов деякий час і знову добро в душі парубка перемогло. Чіпка починає нове життя – він мириться з матір’ю, одружується з коханою дівчиною і завдяки своїй працьовитості дуже скоро стає заможним господарем. Мати навіть ла, радіючи за щастя свого сина. Але щастя це тягнулося недовго. Чіпку знову скривджують, в цьому випадку під час виборів у земство. Під впливом «лихого товариства» він повертається до розбійницького життя, і на цей раз уже назавжди. Знищення Чіпкою невинних людей, його криваві вчинки у боротьбі за «правду», його спотворення як людини привели до жахливих наслідків. Не витримавши такої «боротьби за правду» свого чоловіка, Галя вішається, а мати з часом видає свого сина владі. На мій погляд, у такому трагічному житті винен не стільки суспільний лад і соціальна несправедливість, яка існувала в той час, скільки сам парубок. Адже скільки людей, незважаючи на важку долю до кінця залишилися справжніми людьми і не стали на шлях розбою. А ось Чіпка не зумів скористатися добрими настановами, які давали йому рідні люди, і врешті-решт перетворився на звичайного злодія та вбивцю. Я вважаю, що Чіпка – не бунтар і не правдошукач, а звичайний злочинець. Дійсно, дуже важко знайти вірні шляхи для боротьби з кривдниками і гнобителями, але маючи достатньо завзятості, такі шляхи відшукати все ж таки можна. А Чіпка в своїх пошуках не виказав наполегливості і терпіння, що привело до спустошення його душі і знівечення характеру.