Опрацюйте матеріал про історію написання роману, його джере- ла та композицію. Зробіть конспект у вигляді тез. Книга Українська Література 9 класс Авраменко. сторінка 288-292
Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце... Тепер уже не жевріла в душі надія, не піднімала вгору його духу, не гнала вперед, як у город. Одна неправда та втрата — втрата всього наймилішого, найлюбішого — пекла його серце...
Поминув свою землю, навіть не глянув на неї... Далі та далі... Уже сонце зовсім сіло... Уже смеркло, як дійшов він до Пісок... З неба блищали ясні зорі; по селу то там, то там світилося в невеличкі віконця світло; а в Гальчинім шинку топилось у печі, — здавалось, горіла хата зсередини... Ось і його двір. Кругом тихо; у хаті темно, не світиться...
"Мабуть, мати спить, — подумав він. — Нехай же спить!.."
1. Але мені здається, що вона говорить до мене мовою … («Пісні пісень»).
2.Бог дасть, у суботу після зелених свят справимо … (весілля).
3.Я порушив його завіти. Не хотів іти його шляхами. Пішов своєю дорогою – подався … (вчитися).
4. Стріли її – стріли … (вогняні).
5. Бузя плакала, і цілий світ обгорнувся … (смутком).
6. Так плаче молода жінка, тужачи за своїм коханим, який … (відвернувся від неї).
7.Так плаче людина, тужачи за своїм життям, що … (вислизнуло з-під її ніг.)
8.Початок – найгірший початок – кращий, ніж найкращий … (кінець).
9. Я довго чекав, коли нарешті прийде любе, жадане свято … (Пасхи).
10. Повні кишені … (горіхів).
11. Уже третій раз мати кличе мене, щоб я пішов з татом до … (синагоги).
12.Всі казки вона любить, тільки не про … (царівну).
Объяснение:
Відповідь:
З розпачу і безсилої люті Чіпка почав пиячити
Пояснення:
Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце... Тепер уже не жевріла в душі надія, не піднімала вгору його духу, не гнала вперед, як у город. Одна неправда та втрата — втрата всього наймилішого, найлюбішого — пекла його серце...
Поминув свою землю, навіть не глянув на неї... Далі та далі... Уже сонце зовсім сіло... Уже смеркло, як дійшов він до Пісок... З неба блищали ясні зорі; по селу то там, то там світилося в невеличкі віконця світло; а в Гальчинім шинку топилось у печі, — здавалось, горіла хата зсередини... Ось і його двір. Кругом тихо; у хаті темно, не світиться...
"Мабуть, мати спить, — подумав він. — Нехай же спить!.."
І повернув до шинку.
— Сип горілки, Галько! — гукнув на жидівку.