А) Маруся Кайдашиха. Она была трудолюбивой и ловкой, но постепенно, когда «терлась вокруг господ», стряпая для них, научила манерности, льстивости, лености. Душа ее в плену мелкособственнической психологии: Мотрини родители богатые, а потому достойны уважения, а Мелашчине бедные, можно и пренебрегать ими. Это на первый взгляд. А как заглянут в дом, то можно убедиться: она не только не бережет мир, а и разрушает его в семье. б) Мотря. (Карп полюбил Мотрю не за полные сундуки добра, а захарактер, за внешность. И «брикливисть» Мотри оборачивается в семейных ссорах эгоизмом, грубостью, жадностью, неуважением ко всеи родне. Даже детей и мужчин она одевала в короткие рубашки и штаны, так как экономила на них, хотя это было смешно и оскорбительно. в) Мелашка. Мелашку сначала ввели в заблуждения внешние признаки благосостояния: большой дом, благосостояние. И за этой картиной очень быстро открылась для нее страшная правда: там нетлюбви. Некоторое время держалась она любовью к Лавринуа и его ласке. Тем не менее не выдержала и она. Когда она венулась домой из Киева, она больше не была той поэтической Мелашкою, которой весь мир улыбался. Она ссорится с Мотрей, она теряет прекрасные душевные качества. Община села Семигори. Обычно община диктует моральные залоги, так как в неи живет народная мораль. Так было когда-то. Теперь каждый делит общее дело по принципу: разве мне одному это надо. Так совершают с тем горбом возле Кайдашевоа дома, об который все ломали телеги. Конечно, ссоры Кайдашев все осуждают, тем не менее разве и они сами не такие? Легко говорить о чужих проблемах. А о своих что и говорить. Об этом свидетельствует история баб Палажки и Прасковьи. Быт в их мировоззрении давно уже преобладает мораль. Такое следствие социальных сдвигов и влияния собственности на общество. Общественное направление в решении проблемы жизни народа. Факты общественно-бытовой жизни народа подтверждают, что собственность искажает характеры и мировоззрение людей, но еще больше то социальное устройство, при котором человек теряется и деморализуется в борьбе за материальное
Вивчення художньої літератури в школі не повинно обмежуватися набуттям нових знань з національного та світового письменства. Воно має бути і безперервним процесом духовного збагачення учнів. Дуже важливе завдання в учителів-словесників нині - засобами мистецтва слова формувати в дітей національну самосвідомість, історичну пам'ять, любов до рідного краю. Така результативність можлива лише за умови, коли вивчення художньої літератури супроводжуватиметься розвитком перцептивних здібностей та емоційної чутливості читача. Перцепція - явище психічне, сутність його полягає у вмінні конкретно-чуттєво, тобто органами чуття, відтворювати зображене, емоційно реагуючи на нього. Це рівень естетично зрілого читача. В нього, як і в письменника, хоча в меншій мірі, має бути розвинене асоціативне мислення, пов'язане з відтворювальною уявою та емоційною чутливістю.На жаль, випускники шкіл і більшість навіть тих, що вступають на мовно-літературний факультет, виявляють недостатньо розвинене художнє сприймання. Безперечно, невідкладним завданням вузівських філологів є розробка системи заходів, передусім спецкурсів та спецсемінарів, спрямованих на ліквідацію огріхів шкільної освіти і підготовку вчителів, спроможних викладати літературу як мистецтво слова. Але, крім цього, потрібна конкретна до працюючим словесникам. Пропонований посібник є такою спробою. В ньому розглядаються найважливіші питання естетичної природи слова в літературному творі
