Ось уже пішов шостий рік, як ви навчаєтеся в школі. Згадайте, скільки книжок прочитано вами — малих і великих, навчальних і художніх... Ваша копітка праця не марна, адже те, що ви знали в 1 класі, важко порівняти з тим, що знаєте сьогодні. Неабияку роль у вашому духовному
збагаченні відіграє художня книжка. Усі ваші знання — передусім із
книжок! Ваші вчителі й батьки стали мудрими саме завдяки навчанню
й книжкам. Як же все починалося?
Першим українським книгам майже тисяча років! Що це за книги?
Хто їх написав? До сьогодні їх дійшло небагато, а точніше — зовсім
мало. Це — «Руська правда», «Ізборники» Святослава, «Повість минулих
літ» Нестора Літописця, «Слово про Ігорів похід» невідомого автора,
«Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона та ін. Давню історію нашого краю ми знаємо передусім завдяки «Повісті минулих літ».
В XI ст. при церкві святої Софії Київської Ярослав Мудрий організував освітній центр, де було створено першу в Київській Русі бібліотеку,
у якій велася й велика перекладацька робота. Тут із грецької на старослов’янську мову, зрозумілу всім освіченим
людям, перекладали книги не тільки церковного, а й світського змісту. Ярослав любив читати церковні книги та проводити благочестиві бесіди зі священиками й ченцями. За любов
до знань і розсудливе управління державою
Ярослава прозвали в народі Мудрим. На жаль,
славетна бібліотека Ярослава Мудрого загубилась у віках і до сьогодні не знайдена.
Що це за старослов’янська мова, якою перекладали книги? Її ще називають церковно
слов’янською, або староболгарською. Річ у тім, що в X ст., коли було
хрещено Русь, русичі ще не мали своєї богослужебної літератури.
Святе Письмо треба було перекладати з грецької, аби його розуміли й
хрещені русичі. Для перекладу було запозичено абетку в болгар. Її
створили брати Кирило й Мефодій, які жили в Болгарії в IX ст. Тому
старослов’янську мову називають староболгарською, а церковнослов’янську називають так тому, що нею послуговувалися передусім у церковній літературі.
До речі, перші книги були не такими, як сьогодні. Вони були рукописними. Спочатку писали на пергаменті — телячій шкурі, обробленій
так, що вона перетворювалася на тонкий матеріал,
придатний для письма. З цією метою використовували також шкури інших тварин. Важко повірити, що на виготовлення однієї великої рукописної
книги витрачали шкуру череди телят, тому й не
дивно, що книги на той час були на вагу золота.
Починаючи з XII ст. слов’яни використовували папір. Першими почали це робити болгари.
В Україні застосували папір лише в XIV ст.
Перші друковані книги в Україні з’явилися майже через иівтисячі років: з 1460 р. у Львові вже
працювала друкарня Степана Дропана. А згодом
цю справу продовжить славетний Іван Федоров.
Однією з найвидатніших рукописних книг є
ІІересопницьке євангеліє — визначна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Ця книга
написана на пергаменті чорнилом і червоною
фарбою. Вона збереглася до наших
часів і нині є національною святинею,
на якій присягають президенти на
вірність українському народові.
Сучасне життя важко уявити без
художніх книжок. Читаючи їх, ми
знайомимося з героями минулого й
сьогодення, про яких цікаво й захопливо розповідають автори — у* г Пересопницьке євангеліє. XVI стп письменники, які є особливо обда- *
рованими людьми. До речі, багатьох із них доля наділила не одним талантом: Т. Шевченко, В. Винниченко, Е. Андієвська, про творчість
яких ви дізнаєтеся в 6 класі, відомі не лише як письменники, а і як художники. Репродукції їхніх картин ви знайдете на сторінках підручника
з української літератури. Сподіваємося, він вам сподобається. До речі,
від того, як ви сприймете його, залежить і доля художніх творів, що в
ньому вміщені. Адже твори, які не читають, — «мертві». Книжка «оживає»
лише тоді, коли її беруть до рук, розгортають і поринають із нею в нові
світи. Цікаві книжки — вічні. Кожна людина по-своєму сприймає художній твір. Отже, книжка проживає щоразу нове життя.
Усна народна творчість, твори Тараса Шевченка, Лесі Українки,
Володимира Винниченка, Леоніда Глібова, Емми Андієвської, багатьох інших письменників увійдуть у ваше життя й збагатять духовно,
навчать житейської мудрості й історії нашого народу.
что это не бань могу отдать балы только скажы что это