Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.
Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.щастя людей – у їх “сродній” праці.
Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.
Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.
Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.
Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.
Праця – природна потребаспоріднену працю
Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.
Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.
А щастя людей – у їх “сродній” праці.
Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.
Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.
Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.
Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.
Праця – природна потреба
кожного, але тільки праця вільна, “еродна”. Щастя людини, писав Сковорода, – у спорідній праці її для суспільного добра. Загальне благо і особисте щастя повністю іалежать від того, чи працюватимуть люди відповідно до природних нахилів “еродності”, чи ні. Він закликав: пізнай самого себе і відповідно працюй.
Учення Сковороди про працю і виховання любові до неї – цініий внесок до скарбниці філософської, етичної, педагогічної світової думки.
Архітектура Софії Київської це як чарівна паличка, яка всіх зачаровує своєю красою. Так само зачаровує і внутрішнє оздоблення: багато колон, мозаїка, фрески, мармурова усипальниця тощо.
А коли дізнаєшся що над мозаїкою працювало 8 художників і заповнення 640 квадратних метрів було заповнено майстрами впродовж 3 років дивуєшся неймовірній красі ще більше.
Найбільш майстерно виконана мозаїка Марія-Оранта. Чому саме вона посідає основне місце у соборі? Тому що Марію вважали захисницею, через яку не пролетить жодна стріла.
Вона зображена на угнутій стіні. Чому? Тому що саме на угнутій стіні її постать можна назвати більш ідеально пропорційною, ніж на прямій стіні. Образ Марії створював майстер своєї справи. Тіло викладено золотою смальтою і від цього постать Марії огорнута ніжним та м'яким золотим сяйвом. Її обличчя серйозне і її образ стає більш мужнім та сильним. Золоті та блакитні брави мозаїки додають яскравості, ніжності та урочистості. Обличчя в деяких місцях більш рожеве. Цих рожевих кубиків не так багато, але вони присутні. Уста, ніс, повіки, підборіддя, що обведені тонкою червоною смужкою додають рожевості обличчю. Обличчя виглядає більш живим і стає більш виразним.
За 10 років ця мозаїка не втратила своєї краси тому вона є прикладом натхнення для майстрів, прикладом майстерності та творчого підходу.
Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.
Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.щастя людей – у їх “сродній” праці.
Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.
Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.
Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.
Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.
Праця – природна потребаспоріднену працю
Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.
Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.
А щастя людей – у їх “сродній” праці.
Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.
Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.
Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.
Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.
Праця – природна потреба
кожного, але тільки праця вільна, “еродна”. Щастя людини, писав Сковорода, – у спорідній праці її для суспільного добра. Загальне благо і особисте щастя повністю іалежать від того, чи працюватимуть люди відповідно до природних нахилів “еродності”, чи ні. Він закликав: пізнай самого себе і відповідно працюй.
Учення Сковороди про працю і виховання любові до неї – цініий внесок до скарбниці філософської, етичної, педагогічної світової думки.
Архітектура Софії Київської це як чарівна паличка, яка всіх зачаровує своєю красою. Так само зачаровує і внутрішнє оздоблення: багато колон, мозаїка, фрески, мармурова усипальниця тощо.
А коли дізнаєшся що над мозаїкою працювало 8 художників і заповнення 640 квадратних метрів було заповнено майстрами впродовж 3 років дивуєшся неймовірній красі ще більше.
Найбільш майстерно виконана мозаїка Марія-Оранта. Чому саме вона посідає основне місце у соборі? Тому що Марію вважали захисницею, через яку не пролетить жодна стріла.
Вона зображена на угнутій стіні. Чому? Тому що саме на угнутій стіні її постать можна назвати більш ідеально пропорційною, ніж на прямій стіні. Образ Марії створював майстер своєї справи. Тіло викладено золотою смальтою і від цього постать Марії огорнута ніжним та м'яким золотим сяйвом. Її обличчя серйозне і її образ стає більш мужнім та сильним. Золоті та блакитні брави мозаїки додають яскравості, ніжності та урочистості. Обличчя в деяких місцях більш рожеве. Цих рожевих кубиків не так багато, але вони присутні. Уста, ніс, повіки, підборіддя, що обведені тонкою червоною смужкою додають рожевості обличчю. Обличчя виглядає більш живим і стає більш виразним.
За 10 років ця мозаїка не втратила своєї краси тому вона є прикладом натхнення для майстрів, прикладом майстерності та творчого підходу.