Цього року весна запізнилася. Уже так хотілося тепла, а сонячні промінці, хоч і виглядали з-за хмарок, та все ж не поспішали дарувати свої лагідні обійми. Лежав сніг. У березні ще були морози. Того ранку я йшов до школи повз озеро, вкрите кригою. Вітер проймав наскрізь, аж зводило зуби. У школі хлопці повідомили, що біля озера сіла велика зграя лелек, які повернулися з вирію. Всі зраділи і вирішили, що після уроків побіжимо туди. І ось, лиш пролунав дзвоник з останнього уроку, ціла юрба дітлахів зібралася біля школи. Ми наввипередки бігли до озера. Кожен намагався бігти швидше, щоб першим побачити птахів, які обов’язково повинні принести весну. Прибігши, побачили знесилених птахів, що топталися на березі, сподіваючись знайти хоч якусь їжу.
Минали дні. Птахам нічого було їсти, і вони почали гинути. Тоді мешканці села вирішили до нещасним. Люди підгодовували їх, приносячи на берег їжу. І дорослі, й малі несли все, що могли їсти лелеки. Хто зерно, хто хліб... Більшість чорногузів наші односельці врятували.
Птахи, відпочивши, полетіли до своїх домівок, на старі гнізда.
Ø Визначити структуру тексту. На які частини можна його поділити? Який сюжет цього тексту?
ІV. Опрацювання пам’ятки до складання твору-оповідання
Відображення подій, явищ, почуттів, людей, предметів, уявлю ване письменником; особлива форма відображення дійсності мистецтвом; зображення людського життя, окремих його боків, в індивідуалізованій формі) • Куди вернулася поетеса?
Підтвердить свою думку рядками вірша. (Туди, де минуло и дитинство. Любов до рідної зем лі — найпотаємніше почуття людини. I ким би вона не бу ла — багачем чи жебраком, ученим чи хліборобом, — і якою б вона не була — дорослою чи малою, — рідна домівка кличе до себе, небаченою надзвичайною силою притягує, манить спогадами, тривожно сниться довгими зимовими ночами, відгукується в серці рядком маминої пісні, навіює спогади чарівними звуками дитинства. Мов за віки нічого тут не сталосъ. Завжди тут бив годиннику кутку. Завжди під ним дівчатко виростало. В товсті косички банти заплітало. I сутінки торкалися вікна. Крізь складне й вигадливе мереживо поетичної фантасмагорії простежуються цілком конкретні реалії авторської біографії) Як ви розумієте зміст першої строфи вірша? (Вірш «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна» входить до однойменної книги I. Жиленко, яка була написана в 1979 р. На той час поетесі було 33 роки. Час летить невгамовно і письменниця намагається ловити кожну хвилину життя, насолоджуючись затінком, який вона знаходить тільки вдома. Серед буденності I. Жиленко помічає та вітає «радощі прості») «Я сіла в крісло до вікна лицем.
І милостиво осені кивнула, мовляв, я вже готова». До чого готовий ліричний герой?
(Життя людини змінюється подібно порам року. Осінь асоціюється зі старістю, яку готова зустріти поетеса («Я сіла в крісло до вікна лицем»). Ірина Жиленко відчуває плинність часу, повноту усього сущого, прагне зупинити мить радості чи смутку, розкоші спілкування чи якогось особливого настрою від доторку до прекрасного («Розпочинай класичний свій концерт») Чому у третій строфі зображено не концерт, до якого приготувався ліричний герой, а годинник. Що він символізує
Пізня весна
Цього року весна запізнилася. Уже так хотілося тепла, а сонячні промінці, хоч і виглядали з-за хмарок, та все ж не поспішали дарувати свої лагідні обійми. Лежав сніг. У березні ще були морози. Того ранку я йшов до школи повз озеро, вкрите кригою. Вітер проймав наскрізь, аж зводило зуби. У школі хлопці повідомили, що біля озера сіла велика зграя лелек, які повернулися з вирію. Всі зраділи і вирішили, що після уроків побіжимо туди. І ось, лиш пролунав дзвоник з останнього уроку, ціла юрба дітлахів зібралася біля школи. Ми наввипередки бігли до озера. Кожен намагався бігти швидше, щоб першим побачити птахів, які обов’язково повинні принести весну. Прибігши, побачили знесилених птахів, що топталися на березі, сподіваючись знайти хоч якусь їжу.
Минали дні. Птахам нічого було їсти, і вони почали гинути. Тоді мешканці села вирішили до нещасним. Люди підгодовували їх, приносячи на берег їжу. І дорослі, й малі несли все, що могли їсти лелеки. Хто зерно, хто хліб... Більшість чорногузів наші односельці врятували.
Птахи, відпочивши, полетіли до своїх домівок, на старі гнізда.
Ø Визначити структуру тексту. На які частини можна його поділити? Який сюжет цього тексту?
ІV. Опрацювання пам’ятки до складання твору-оповідання
План:
1. Березневі морози.
2. Повернення з вирію лелек.
3. Пташиний голод.
4. Порятунок чорногузів.
5. Повернення птахів до своїх домівок.
Підтвердить свою думку рядками вірша. (Туди, де минуло и дитинство. Любов до рідної зем лі — найпотаємніше почуття людини. I ким би вона не бу ла — багачем чи жебраком, ученим чи хліборобом, — і якою б вона не була — дорослою чи малою, — рідна домівка кличе до себе, небаченою надзвичайною силою притягує, манить спогадами, тривожно сниться довгими зимовими ночами, відгукується в серці рядком маминої пісні, навіює спогади чарівними звуками дитинства. Мов за віки нічого тут не сталосъ. Завжди тут бив годиннику кутку. Завжди під ним дівчатко виростало. В товсті косички банти заплітало. I сутінки торкалися вікна. Крізь складне й вигадливе мереживо поетичної фантасмагорії простежуються цілком конкретні реалії авторської біографії) Як ви розумієте зміст першої строфи вірша? (Вірш «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна» входить до однойменної книги I. Жиленко, яка була написана в 1979 р. На той час поетесі було 33 роки. Час летить невгамовно і письменниця намагається ловити кожну хвилину життя, насолоджуючись затінком, який вона знаходить тільки вдома. Серед буденності I. Жиленко помічає та вітає «радощі прості») «Я сіла в крісло до вікна лицем.
І милостиво осені кивнула, мовляв, я вже готова». До чого готовий ліричний герой?
(Життя людини змінюється подібно порам року. Осінь асоціюється зі старістю, яку готова зустріти поетеса («Я сіла в крісло до вікна лицем»). Ірина Жиленко відчуває плинність часу, повноту усього сущого, прагне зупинити мить радості чи смутку, розкоші спілкування чи якогось особливого настрою від доторку до прекрасного («Розпочинай класичний свій концерт») Чому у третій строфі зображено не концерт, до якого приготувався ліричний герой, а годинник. Що він символізує