Добро-це ніби щось таке маленьке, але водночас таке приємне. У наш час все більше людей забувають про звичайні речі, поринаючи у свої буденні справи. Ми не стараємося щось змінити, ми хочемо щоб змінював хтось. Ми повчаємо інших, але не можемо навчитися самі. Добро - це те, що повинна робити кожна людина. На мою думку якщо кожен із нас скаже старшій людині Доброго дня, поступиться в автобусі місцем, до бабусі перейти дорогу, тоді наш світ стане набагато кращим. Я вважаю що робити добро зовсім не складно і робити його потрібно безкорисно, не озираючись назад, не чекаючи якоїсь винагороди. Слід пам'ятати людина починається з добра. Світ починається з тебе. Все в житті повернеться бкмерангом. Потрібно робити добро і пам'ятати що саме своїми вчинками ми подаємо приклад молодшим. Як робимо ми так колись будуть робити вони. Тому потрібно робити більше добра, адже колись ми схочемо щоб до нам, але до буде нікому
. У студентські роки Стус постійно і наполегливо працював у бібліотеці, разом з Олегом Орачем, Володимиром Міщенком, Анатолієм Лазаренком, Василем Захарченком, Василем Голобородьком був членом літературного об'єднання «Обрій».Василь Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінниччині у селянській родині. Був четвертою дитиною в сім’ї.Його дитячі і юнацькі роки минули на Донбасі, куди переїхала родина Стусів у пошуках кращої долі.У 1944—1954 роках Василь навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю.Василь вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. 1959 у «Літературній Україні» опублікував свої перші вірші з напутнім словом Андрія Малишка.
