Образ Омелька Кайдаша Омелько Кайдаш – звичайний селянин. Тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. У нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».Омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він також вимагав працьовитості. Але Кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. Після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а Карпо навіть підіймає на старого руку. Кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.
1.Стелися, барвінку, –
Буду поливати,
Вернися, Іванку, –
Буду шанувати.(Несе Галя воду)
2.Ой ти Галю, Галю молодая,
Підманули Галю забрали з собою.(Їхали козаки)
3. Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.
(Ой у лузі червона калина похилилася )
4.Ой роду наш красний,
Роду наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Не багацько нас є.( Ой роду...)
5.Чорнії брови, карії очі,Темні, як нічка, ясні, як день!
Ой очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей? (Чорнії брови...)