Мокій: «юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима.», «він кругом український», «він у дядька Тараса вдався». Мина: «Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті — Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гУ л яти — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!» Дядько Тарас : «Там такий, що в нього кури по-українському говорять.» Тьотя Мотя : вважає себе «руською», а укаїнську мову «австріяцькою вигадкою». «Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной». Лина Мазайло: «Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова,» Уля: «У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст.»
Риси вдачі маленького хлопчика, його щирість, людяність.
Цитатна характеристика героя «...Всі звали його лише Тирликом. Може, прозвали його отак ще тоді, коли він був зовсім маленький і не вимовляв звука «р». І хоч він давно уже освоїв цей капосний звук — він у нього лункий та розкотистий, як у Полкана, коли того дуже роздратувати, — але так і лишився Тирликом».
Чуйність, сердечність і доброта;
2 вариант
Головним героєм оповідання Анатолія Дімарова «Тирлик» є маленький хлопчик років чотирьох-шести. Невідомо, звідки з’явилося у нього це прізвисько, але скоріш усього, так його прозвали ще тоді, коли він був зовсім маленьким і не вмів вимовляти звук «р». У Тирлика була мама, але вона жила далеко від нього і тому виховували малого бабуся і дідусь, з якими він жив на маленькому хуторі, де окрім Тирлика, дітей зовсім не було. Тому товаришувати хлопчикові доводилося з бабусями і дідусями, які разом з його родиною жили на цьому.
Мина: «Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті — Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гУ л яти — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!»
Дядько Тарас : «Там такий, що в нього кури по-українському говорять.»
Тьотя Мотя : вважає себе «руською», а укаїнську мову «австріяцькою вигадкою». «Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной».
Лина Мазайло: «Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова,»
Уля: «У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст.»
Риси вдачі маленького хлопчика, його щирість, людяність.
Цитатна характеристика героя «...Всі звали його лише Тирликом. Може, прозвали його отак ще тоді, коли він був зовсім маленький і не вимовляв звука «р». І хоч він давно уже освоїв цей капосний звук — він у нього лункий та розкотистий, як у Полкана, коли того дуже роздратувати, — але так і лишився Тирликом».
Чуйність, сердечність і доброта;
2 вариант
Головним героєм оповідання Анатолія Дімарова «Тирлик» є маленький хлопчик років чотирьох-шести. Невідомо, звідки з’явилося у нього це прізвисько, але скоріш усього, так його прозвали ще тоді, коли він був зовсім маленьким і не вмів вимовляти звук «р». У Тирлика була мама, але вона жила далеко від нього і тому виховували малого бабуся і дідусь, з якими він жив на маленькому хуторі, де окрім Тирлика, дітей зовсім не було. Тому товаришувати хлопчикові доводилося з бабусями і дідусями, які разом з його родиною жили на цьому.
Объяснение: УДАЧИ ТЕБЕ