1) Кто вез сани с бароном Мюнхаузеном до Санкт-Петербурга? Волк. 2) Чем Мюнхаузен смог убить одним выстрелом 7 куропаток? Шомполом. 3) Косточкой какого дерева выстрелил Мюнхаузен в красавца-оленя? Вишни. 4) Кто напал на пропавшую пчелу? медведи. 5) Этим предметом барон Мюнхаузен пчелу от медведей? топорик 6) Куда улетел топорик? На Луну. 7) С какого предмета Мюнхаузен вернулся с Луны на Землю? веревка 8) Куда поплыл Мюнхаузен после острова Цейлон? В Америку. 9) Этим млекопитающим оказалась скала, на которую налетел корабль во время пути в Америку? Китом. 10) За какое время обещал Мюнхаузен доставить вино? За час. 11) Кем переоделся Мюнхаузен, чтобы разбить испанскую армию? священником. 12) Из этого оружия выстрелили бароном Мюнхаузеном и он оказался человеком-ядром. Пушка. 13) Из какого голандского предмета был сделан остров? из сыра 14) Кто Мюнхаузена из желудка рыбы? Моряки 15) С этого предмета они освобрдились от кита по пути в Америку. Цепь.
Творцями української прози аналізованого періоду є Іван Нечуй-Левицький, Олександр Кониський, Панас Мирний, Михайло Старицький, Іван Франко. У 80—90-і роки цей ряд поповнюють Борис Грінченко, Степан Ковалів, Олена Пчілка, Наталія Кобринська. Прозаїки збагатили художній світ українського реалізму розмаїттям суспільних типів: інтелігенти-просвітники (Павло Радюк з роману «Хмари» Івана Нечуя-Левицького, Марко Кравченко з повісті «Сонячний промінь» Бориса Грінченка), селяни-правдошукачі (Микола Джеря з однойменної повісті Івана Нечуя-Левицького, Чіпка Варениченко з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика), робітники та заробітчани (твори бориславського циклу Івана Франка, «Бурлачка» Івана Нечуя-Левицького), емансиповані жінки («Товаришки» Олени Пчілки), жінки-повії («Повія» Панаса Мирного).
Постійним об'єктом мистецької уваги в українській прозі було сільське життя («Микола Джеря», «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького, «Лихо давнє і сьогочасне» Панаса Мирного). Розмаїття тематики й проблематики української прози 70—90-х років XIX століття забезпечувалося зображенням багатьох соціальних типажів. «Історію народу в особах» написали українські майстри слова, показавши життя робітників на шахтах («Батько та дочка» Бориса Грінченка) і нафтових промислах (бориславський цикл Івана Франка), чиновництва («П'яниця» Панаса Мирного), духовенства («Старосвітські батюшки і матушки», «Афонський пройдисвіт» Івана Нечуя-Левицького), зобразивши соціальне зло та злодійське середовище («На дні» Івана Франка, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика). Проблему формування національно свідомого інтелігента порушив Іван Франко у романах «Перехресні стежки», «Лель і Полель».
до Санкт-Петербурга? Волк.
2) Чем Мюнхаузен смог убить одним
выстрелом 7 куропаток? Шомполом.
3) Косточкой какого дерева выстрелил Мюнхаузен в красавца-оленя? Вишни.
4) Кто напал на пропавшую пчелу? медведи.
5) Этим предметом барон Мюнхаузен пчелу от медведей? топорик
6) Куда улетел топорик? На Луну.
7) С какого предмета Мюнхаузен вернулся с Луны на Землю? веревка
8) Куда поплыл Мюнхаузен после острова Цейлон? В Америку.
9) Этим млекопитающим оказалась скала, на которую налетел корабль во время пути в
Америку? Китом.
10) За какое время обещал Мюнхаузен
доставить вино? За час.
11) Кем переоделся Мюнхаузен, чтобы разбить испанскую армию? священником.
12) Из этого оружия выстрелили бароном Мюнхаузеном и он оказался
человеком-ядром. Пушка.
13) Из какого голандского предмета был сделан остров? из сыра
14) Кто Мюнхаузена из желудка
рыбы? Моряки
15) С этого предмета они освобрдились от кита по пути в Америку. Цепь.
Все ответы представить в именительном падеже.
Творцями української прози аналізованого періоду є Іван Нечуй-Левицький, Олександр Кониський, Панас Мирний, Михайло Старицький, Іван Франко. У 80—90-і роки цей ряд поповнюють Борис Грінченко, Степан Ковалів, Олена Пчілка, Наталія Кобринська. Прозаїки збагатили художній світ українського реалізму розмаїттям суспільних типів: інтелігенти-просвітники (Павло Радюк з роману «Хмари» Івана Нечуя-Левицького, Марко Кравченко з повісті «Сонячний промінь» Бориса Грінченка), селяни-правдошукачі (Микола Джеря з однойменної повісті Івана Нечуя-Левицького, Чіпка Варениченко з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика), робітники та заробітчани (твори бориславського циклу Івана Франка, «Бурлачка» Івана Нечуя-Левицького), емансиповані жінки («Товаришки» Олени Пчілки), жінки-повії («Повія» Панаса Мирного).
Постійним об'єктом мистецької уваги в українській прозі було сільське життя («Микола Джеря», «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького, «Лихо давнє і сьогочасне» Панаса Мирного). Розмаїття тематики й проблематики української прози 70—90-х років XIX століття забезпечувалося зображенням багатьох соціальних типажів. «Історію народу в особах» написали українські майстри слова, показавши життя робітників на шахтах («Батько та дочка» Бориса Грінченка) і нафтових промислах (бориславський цикл Івана Франка), чиновництва («П'яниця» Панаса Мирного), духовенства («Старосвітські батюшки і матушки», «Афонський пройдисвіт» Івана Нечуя-Левицького), зобразивши соціальне зло та злодійське середовище («На дні» Івана Франка, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика). Проблему формування національно свідомого інтелігента порушив Іван Франко у романах «Перехресні стежки», «Лель і Полель».