Пісеньку про байбачка Клим виконував

варіанти відповідей

на майдані

у сквері

на площі

​

Одного разу мама купила мені книгу тоді не дуже відомого ще для мене автора, а зараз справжнього володаря слова Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. І все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору Павлуші і Яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв Всеволодом Нестайком.

Усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. Прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити.

Тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті.

Цей твір повів мене в прекрасну казку

У чудо-світ дитячого життя,

І відімкнув він двері у прекрасне,

В романтику, що заворожує серця.

Він научив мене як володіти щастям,

І як зробить барвистим цілий світ,

Як у метро проїхать на кориду,

У повінь врятувати всіх сусід.

Тут знайдеш ти щось своє і знайоме,

В героях упізнаєш сам себе.

Дитина і дорослий тут герої,

А дружба в них завжди понад усе.

Мої ровесники ви і Павлуша й Ява,

Я з вами завжди була до кінця

Сміялася, раділа і переживала,

Ви для мене стали як сім’я.

Хай не найкраще ви в школі учились

Не все уміли до ладу зробить,

Та ви завжди з добром у серці жили

І читачів навчили довкола все любить.

Насамкінець бажаю, щоб розлука

Ніколи не жила у ваших серцях,

Щоб пам’ять про дитинство безтурботне

Усмішкою озвалась на устах

Опис
"...в яснозеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,розправляє руки і проводить долонею по очах."
Турботлива, добра.
"Не руш!Не руш!Не ріж!Не убивай!не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї."Хоче кохати"...я часом заздрила на їх: так ніжно вони кохаються...а я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю;"Мавка закохана"Ох!...Зірка в серце впала"Як Мавка думає про Лукаша  "...ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав. відколи ми поєднались..."
Турботлива до природи "...не руш, коханий,воно ж сире, ти ж бачиш."
Мавка про їхнє кохання"...не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього вирослокохання наше! Той цвіт від папороті чарівніший - він скарби творить, а не відкриває. У мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала. В ту хвилину огнисте диво сталось..."
Ревнує Лукаша до Килини  "...Лукашу,нехай ся жінка більше не приходить,- я не люблю її:вона лукава як видра."
Мавка отримує душу   "...ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос."