«Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:
— Нічьо.. . В мене є другі... май ліпші».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»
«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»
«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах.. . Марічка і сама вміла складати пісні».
«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко.. . Тільки співати залишу».
Написати листа князю Ярославу від імені правителя європейської держави пропоную так: Шановний князю Ярославе Мудрий! Пише Вам правитель європейської держави Єжи. Я захоплююсь Вашою мудрістю та мужністю. Ви по-справжньому сильний політик, правитель, воєначальник. З початком Вашого правління Русь зазнала позитивних змін. З'явилась перша бібліотека, чимало визначних споруд (Золоті ворота, Софійський собор) Межі Києва розширились. Це місто засяло сріблом та золотом. Київська Русь під Вашим покровительством розквітла. Вражений Вашим талантом правителя, я хотів би запропонувати Вам дружбу між нашими державами. З пошаною, правитель європейської держави Єжи.
— Нічьо.. . В мене є другі... май ліпші».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»
«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»
«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах.. . Марічка і сама вміла складати пісні».
«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко.. . Тільки співати залишу».
Шановний князю Ярославе Мудрий!
Пише Вам правитель європейської держави Єжи. Я захоплююсь Вашою мудрістю та мужністю. Ви по-справжньому сильний політик, правитель, воєначальник. З початком Вашого правління Русь зазнала позитивних змін. З'явилась перша бібліотека, чимало визначних споруд (Золоті ворота, Софійський собор) Межі Києва розширились. Це місто засяло сріблом та золотом. Київська Русь під Вашим покровительством розквітла. Вражений Вашим талантом правителя, я хотів би запропонувати Вам дружбу між нашими державами.
З пошаною,
правитель європейської держави
Єжи.