Рими: вечорниці – чарівниці, має – знає, копала – пополоскала, зварила – отруїла, била – отруїла, має – кохає, мені – землі, зробила – била, заплата – хата.
Римування: паралельне (АА)
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Пафос: трагічний.
Настрій: сумний.
Думки, що навіює пісня: «зрада приносить нещастя», «помста - ворог умінню пробачати», «покарання повинно мати міру».
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала.
Прийшов вівторок — зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер — та вже Гриць помер.
Прийшла п'ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»
«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!»
«Оце ж тобі, Грицю, я так і зробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —
Із чотирьох дощок дубовая хата!»
Тема: розповідь про жорстоку помсту дівчини за зраджене кохання.
Ідея : засудження зради в коханні.
Основна думка: зрада приводить до непоправних наслідків.
Рід літератури: ліро-епічний твір.
Жанр: літературна пісня.
Композиція
Експозиція: «на вечорницях дівки-чарівниці».
Зав’язка: дівчина не може змиритися зі зрадою, «у неділю рано зіллячко копала».
Розвиток подій: «у понеділок пополоскала» зілля, «прийшов вівторок — зіллячко зварила».
Кульмінація: «А в середу рано Гриця отруїла».
Розв’язка: потім мама била дочку, бо вона отруїла хлопця.
Епілог: оправдання дочки перед матір'ю за свій непоправний вчинок.
Художні засоби.
Постійні епітети: «чорні брови», «сирій землі», «дубовая хата».
Епітет-прикладка: дівки-чарівниці.
Метафора: «нехай достанеться Гриць сирій землі».
Гіпербола: «…тая дівчина усі чари знає»
Звертання: «не ходи, Грицю, …», «…ти, доню,….», «Ой мамо, мамо,…», «Нащо ж .., мамо, …»
Пестливі слова: зіллячко.
Оклики: «…бо на вечорницях дівки-чарівниці!»
Анафора:
«Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!»
Рефрен (повтор) : «Оце ж тобі, Грицю,…».
Кількість строф – десять.
Вид строфи: двовірш.
Рими: вечорниці – чарівниці, має – знає, копала – пополоскала, зварила – отруїла, била – отруїла, має – кохає, мені – землі, зробила – била, заплата – хата.
Римування: паралельне (АА)
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Пафос: трагічний.
Настрій: сумний.
Думки, що навіює пісня: «зрада приносить нещастя», «помста - ворог умінню пробачати», «покарання повинно мати міру».
ІІ варіант пісні.
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ.
Ой не ходи, Грицю, на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці,
Солому палять і зілля варять,
Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять.
Тамта одная чорнобривая,
То чарівниця справедливая!
І чарівниця, і зілля знає,
Тебе, Грицуню, заздрісно кохає!
У неділю рано зілля копала,
У понеділок пополоскала;
А у вівторок зілля варила.
В середу рано Гриця отруїла.
Прийшов же четвер, Гриценько умер,
Прийшла п'ятниця, поховали Гриця;
Сховали Гриця близько границі,
Плакали за ним всі молодиці.
І хлопці Гриця всі жалували.
Чорнобривую всі проклинали;
Нема й не буде другого Гриця,
Що 'го зігнала з світа чарівниця!
В суботу рано мати доню била:
«Нащо ти, доню, Гриця отруїла?
Не зналась того, що зілля уміє?
Що Гриць сконає, нім когут запіє?»
«Ой, мати, мати! Жаль ваги не має, —
Най ся Грицуньо у двох не кохає!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:
Із чотирьох дощок темная хата!»