"Мій Ізмарагд" (1898) - морально-повчальна лірика. Була написана І.Франком, який на той час мав намір стати професором Львівського університету. Мету автора можна побачити, подивившись на особливості збірки. А особливості збірки заключаються в її глибокій філософії та притчевості. Притчевість пояснюється запозиченням автора не тільки назви збірки, а й повчань, притч, легенд, які стали вдячним матеріатом для творчих переробок Франка. А через особливість філософії у "Мій Ізмарагд" можем побачити ціль збагаччення вітчизняної поезії важливими філософськими проблемами, вічними образами й мотивами; розширення жанрової палітри нашої лірики.
Снились Тарасові в чорній неволі Гори дніпрові високочолі, Де сокорина, пухом припала, Віти на воду порозпускала. Снилась веселочка в тихі години, Що позичає в плесі краплини. Снився щоночі сивий Славута, Вся Україна, горем закута. Рідний народ його, битий і гнаний, Як він устане, зірве кайдани, І розкувавши руки могучі, Панство несите скине із кручі. Все, що наснилось,— пісня сказала. Пісня пророча — правдою стала! Цвітом повиті Тарасові гори. Поле безмежне з вітром говорить. Слово Тарасове струнами б'ється. Ходить між люди — з серця до серця. Ходить між люди, лине світами — Так йому жити й жити віками, Поки, як море, в срібній обнові Б'ються об берег хвилі дніпрові!
Мету автора можна побачити, подивившись на особливості збірки. А особливості збірки заключаються в її глибокій філософії та притчевості.
Притчевість пояснюється запозиченням автора не тільки назви збірки, а й повчань, притч, легенд, які стали вдячним матеріатом для творчих переробок Франка.
А через особливість філософії у "Мій Ізмарагд" можем побачити ціль збагаччення вітчизняної поезії важливими філософськими проблемами, вічними образами й мотивами; розширення жанрової палітри нашої лірики.
Гори дніпрові високочолі,
Де сокорина, пухом припала,
Віти на воду порозпускала.
Снилась веселочка в тихі години,
Що позичає в плесі краплини.
Снився щоночі сивий Славута,
Вся Україна, горем закута.
Рідний народ його, битий і гнаний,
Як він устане, зірве кайдани,
І розкувавши руки могучі,
Панство несите скине із кручі.
Все, що наснилось,— пісня сказала.
Пісня пророча — правдою стала!
Цвітом повиті Тарасові гори.
Поле безмежне з вітром говорить.
Слово Тарасове струнами б'ється.
Ходить між люди — з серця до серця.
Ходить між люди, лине світами —
Так йому жити й жити віками,
Поки, як море, в срібній обнові
Б'ються об берег хвилі дніпрові!