В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История

Перебування у дитинстві тараса шевченка до петербурга

Показать ответ
Ответ:
Tsm2017
Tsm2017
07.01.2022 23:33

іван фірцак народився у червні 1899 року в українському селі білки на закарпатті. за неймовірну силу отримав прізвисько «кротон».

чемпіон чехословаччини з важкої атлетики та боротьби.

чемпіон європи з культуризму.

вісімнадцять років був артистом чехословацького цирку. побував у шістдесяти чотирьох країнах, дивуючи всіх неймовірною силою.

виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу.

після програшу українському силачеві кротону чемпіон британії з боксу джон джексон викинувся з вікна.

з рук королеви ії іван фірцак отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами.

американська преса називала його найсильнішою людиною xx століття.

після одного з боїв переніс важку операцію, під час якої йому замінили частину черепної кістки на золоту пластину.

але кротон і далі продовжував свої знамениті виступи.

на початку сорокових років повернувся на закарпаття з дружиною руженою зікл, повітряною гімнасткою «герцферт-цирку».

подружжя мало восьмеро дітей. старший син іван став чемпіоном україни з боксу в середній вазі. у 1948 році він був засуджений за «український буржуазний націоналізм». у концтаборах відсидів вісім років. це була одна з причин, чому за радянських часів ім’я кротона не афішувалося.

помер знаменитий силач у 1970 році в рідному селі білки. у народі його прозивали іваном силою.

0,0(0 оценок)
Ответ:
Анастасия0000000000
Анастасия0000000000
27.02.2023 08:23

Були co6i Дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі 6ІЛІ сорочки дає, а дурника вci лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у npoci сидить, у чорній сорочці, без штанів. Як дадуть, то й їсть, a нi, то він i голодує. Аж ось прийшла чутка, що так i так: прилетів такий царський указ, щоб зібралися до царя вci на обід, i хто построїть такий корабель, щоб лгтав, i приїде на тім кораблі за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться:
—    Піти б то, може, там де наше щастя закотилося!
Порадились, просяться в батька та в матерк
—    Підемо ми, — кажуть, — до царя на
обід: загубити — нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!
Батько їх умовляє, мати їx умовляє... Hi!
—    Підемо, та й годі! Благоеловіть нас на
дорогу.
Cтapi, нічого робити, взяли поблагословили їx на дорогу, баба надавала їм білих паляниць, спекла порося, пляшку горілки дала, пішли вони.
А дурень сидить на печі та й co6i проситься:
—    Піду i я туди, куди брати пішли!
—    Куди ти, дурню, підеш? — каже мати. — Десь тебе й вовки з'їять!
—    Hi, — каже, — не з'їять. Піду!
Cтapi з нього спершу сміялись, а то давай лаяти. Так нi! Вони бачать, що з дурнем, мовляв, нічого не зробиш, та й кажуть:
—    Ну йди, та щоб уже й не вертався i щоб не признавався, що ти наш син!
Баба дала йому торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому. Він i пішов. Іде та й іде, коли зустрічає на дорозі діда: такий сивий, борода біла, аж до пояса!
—    Здоро діду!
—    Здоров, сину!
—    Куди йдете, діду?
А той каже:
—    Ходжу по світу, з біди людей виручаю.
А ти куди?
—    До царя на обід.
—    Xi6a ти, — питає дід, — yмієш зробити такий корабель, щоб сам літав?
—    Hi, — каже, — не вмію!
—    То й чого ж ти йдеш?
—    А хто його знає, — каже, — чого! Загубити — не загублю, а може, там де моє щастя закотилося.
—    Сідай же, — каже дід, — та спочинеш
трохи, пополуднуємо. Виймай, що там у тебе в торбі
—    Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що ви й не вкусите.
—    Нічого, виймай!
От дурень виймає, аж з того чорного хліба та такі стали паляниці БІЛІ, що він зроду й не їв таких: сказано, як у панів!


—    Ну, що ж, — каже дід, — як його, не
пивши, полуднувати? Чи немає тут у тебе в
торбі горілки?
—    Де б то вона в мене взялась? Є тільки
води пляшка!
—    Виймай! — каже.
Він вийняв, покуштував — аж там така горілка стала!
—    От бач! — каже дід.
От вони розіслали свитки на траві, посідали, давай полуднувати. Пополуднували гарненько, подякував дід дурневі за хліб, за горілку та й каже:
—    Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс,
та підійди до дерева, та й удар сокирою в де
рево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж
поки тебе хто не розбудить. Тоді, — каже, —
тобі корабель збудується, а ти сідай на нього
й лети, куди тобі треба, тільки по дорозі
бери, кого б там не стрів.
Дурень подякував дідові — і розпрощалися. Дід пішов своєю дорогою, а дурень пішов у ліс.
От увійшов у ліс, підійшов до дерева . . .

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська література
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота