Ван Сила приїзжає на потязі на столичний вокзал, але йти йому нікуди. Навколо люди ходили, як у мурашнику. Ще в поїзді Іван Сила побився з якимось хлоцем, того ледве привели до тями.Вийшовши за вокзал Іван та вуйко сіли перекусити на вулиці та стали свідками погоні за злодієм. За якимось обірванцем гналося трЗлодій німим не був, ще був «Міхал Голий з Привокзальної», а булку вкрав, так як не їв вже 2 дні. Іван вважав, що красти — гріх, потрібно працювати. А на думку Міхи «від роботи коні дохнуть». dovidka.biz.ua Іван з вуйком пригостили Міху чим мали, а той порадив Івану влаштуватися вантажником на вокзал. Після обіду Міхал покинув Івана та вуйка. За якимось обірванцем гналося троє дядьків, а наздогнавши почали гамселити злодія. Іван подумав, що злодій німий і заступився за нього. Чоловіки проти кремезного селюка Івана не мали бажання виступати і пішли собі.Іван Сила прийшов влаштуватися вантажником на вокзал. Поглянувши на його здоровецький вигляд йому не відмовили. Ніч Іван перебув у найдешевшому пристанищі для таких же небораків, як він, котрі не мали де подітися у великому місті. Вуйко Микульця пішов у справах: поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську. Вночі Іван згадував рідні гори, батьків, домашні страви, а найперше — свою кирпату сусідку Маруську (в яку був закоханий), але він навіть не попрощався з нею. Добре виспавшись, Іван прийшов на перон і почав переносити мішки, ящики. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. За день можна було непогано заробити. Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників. Іван виконав денну норму до обіду й отримав першу платню. Іван спробував знайти Міху Голого, але зрозумів, що серед натовпу на вокзалі це буде склідно, він вирішив пройтися містом.
За якимось обірванцем гналося троє дядьків, а наздогнавши почали гамселити злодія. Іван подумав, що злодій німий і заступився за нього. Чоловіки проти кремезного селюка Івана не мали бажання виступати і пішли собі.Іван Сила прийшов влаштуватися вантажником на вокзал. Поглянувши на його здоровецький вигляд йому не відмовили. Ніч Іван перебув у найдешевшому пристанищі для таких же небораків, як він, котрі не мали де подітися у великому місті. Вуйко Микульця пішов у справах: поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську. Вночі Іван згадував рідні гори, батьків, домашні страви, а найперше — свою кирпату сусідку Маруську (в яку був закоханий), але він навіть не попрощався з нею. Добре виспавшись, Іван прийшов на перон і почав переносити мішки, ящики. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. За день можна було непогано заробити. Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників. Іван виконав денну норму до обіду й отримав першу платню. Іван спробував знайти Міху Голого, але зрозумів, що серед натовпу на вокзалі це буде склідно, він вирішив пройтися містом.