Пересказ текста "крайня хата"?
стежка до хати заросла точка прогнувшись під розбуялим,кущастим бузком я ступив до неї.

-добрий день ! -я аж відкинувши кома це привітальні було таке радісне вимовлене таким зворушенимголосом, що аж не вірилось.

коли підвів голову побачив,що на мене дивилася маленька стара і висушена жінка. дивилася своїми запаленими очима,хлюпала на мене ласкою та радістью.я попросив напитися.

-може ви голодні,але соромитись ? ,-запитала вона.

але ви не дивуйтесь подорожній така різкішь. а щоб хтось зайшов, заїхав.-вона ніжилась як рідне дитя.

їй не вірилося ,що хтось її провідав, вона доторкнулась до мого рукава та ніжно погладила його. я відчув як її маленькі тоненькі пальці сказали: "людина", стали м'які таз ворушились. вона шитнула в хату та винесла кухлика. вона завжди халас як маленьке, дрібненьке пташеня. та повела мене у садочок. я випив з бабусиного кухлика. здорова вода крушила в зубах. я не міг напитися, вона була ніби цілюща та дуже смачна.

старенька стояла та ніжилась.

-кожну весну я свою криничку обгороджую камінчиками. хіба я міг піти не пообідавши?

вона захарилась , у неї все є вареники та борщ.

-яке то щастя, що я не марно старалася.

не краще , як гуртом сісти та хліба з'їсти. бабуся мені розповідала, що колись тут був колхоз ,а тепер ферма. та і та недовго простоїть. вона вже на пенсії. має корову, годує пасю та товчеться на городі. певно глянувши на мене вона сказала "я сама, зі всім світом",явтушок пішов на війну та не повернувся. ми як витрусилися з фронтовой торби: вдова і сироти.одне -голе,друге-босе, трете -розривається у колиці. я не чула як діти виросли. я їх всіх вчила, кожному , пишуть, що добре. може і добре, бо рідко навідуються,а може немає часу. я послухав її та засумував, поки вона жива все цвіте та пахне. вона кинувши все, провела мене до вулиці. і якби вона могла дала б огороджену камінням криницю, по наливала мені у кишені молока. і забувши про корову та город, стояла та дивилася мені в слід. маленька і журна. сама зі всім світом.
(если есть ошибки ,я не виновата)
в интернете пересказа вообще нет. беспредел.

Як нам відомо однією з особливістю цієї трагі-комедії, що тут немає позитивних персонажів. Проте, прочитавши твір Миколи Куліша Мина Мазайло, найбільше мені запам'ятався такий персонаж, як Мокій Мазайло. Я так вважаю, адже незважаючи на те що його родина була проти української мови він все рівно вивчав її знаходив нові слова які гріли йому душу. він цікавився українською антропологією та це єдиний герой, який хотів українізувати своє прізвище ще більше додавши до нього таке слово як Квач. Саме відданість та рішучість привабили мене до Мокія.

Объяснение:

Багатостраждальна моя Україно... Мученицька доля випала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє знеможене тіло, а ще більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажали тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду.І все ж, попри всі негаразди була ти і щасливою, бо не всі твої діти покірно сприймали образливе прізвисько "хохол", а гордо понесли у світ високе звання українця, ніколи не забували, хто вони і "яких батьків діти". Щаслива ти, моя Україно, що над усе в житті вони любили тебе, свою неньку, "свою Україну убогу", і за твої болі, за твої страждання йшли на Голгофу, карались, мучились, але не каялись. Пишайся ж, матусю, такими дітьми. До них належав і твій син Тарас. Важке життя судилося йому. Народжений матір'ю-кріпачкою, він прожив таке мученицьке життя, що його вистачило б на десятьох.З дитинства Шевченко-кріпак зазнав страждань, знущання панів. Не було в Тараса ні справжнього дитинства, ні справжньої юності. Він став вільною людиною, коли йому виповнилося 24 роки. Здійснилась його давня мрія. У 25 років, маючи можливість купатися в славі, Шевченко вибирає дорогу Ісуса Христа: цілком присвячує себе служінню Україні. Вже через два роки він видає збірку поезій "Кобзар". І в ній молодий поет питає: "Чия правда, чия кривда і чиї ми діти?"Незабаром Шевченко їде на Україну. Особистим горем були для нього страждання кріпаків. Тарас Шевченко був братом народів по духу, його серце билося в один такт із народним серцем. Потім уже в Києві поет вступив до Кирило-Мефодіївського братства, за що його 1847 року заарештовано і відправлено спочатку до Петербурга, а потім у далекі оренбурзькі степи. Але і в тюрмі, і на засланні він не перестає писати про тяжку долю України, ні на хвилину не полишає думати про свій народ. Відпустили його 1868 року, і він одразу ж ще на Україну, відвідує друзів.І де б він не був, звідусюди йшли до нього люди за порадою, за захистом, за надією. Він хоче залишитися в рідному краю, та влада забороняє, і цього разу Тарас Шевченко вже назавжди покидає Україну. Покидає з тяжким настроєм, з нездійсненними планами. І тепер на Шевченка чекає повна самотність.