Пересказ текста "крайня хата"?
стежка до хати заросла точка прогнувшись під розбуялим,кущастим бузком я ступив до неї.

-добрий день ! -я аж відкинувши кома це привітальні було таке радісне вимовлене таким зворушенимголосом, що аж не вірилось.

коли підвів голову побачив,що на мене дивилася маленька стара і висушена жінка. дивилася своїми запаленими очима,хлюпала на мене ласкою та радістью.я попросив напитися.

-може ви голодні,але соромитись ? ,-запитала вона.

але ви не дивуйтесь подорожній така різкішь. а щоб хтось зайшов, заїхав.-вона ніжилась як рідне дитя.

їй не вірилося ,що хтось її провідав, вона доторкнулась до мого рукава та ніжно погладила його. я відчув як її маленькі тоненькі пальці сказали: "людина", стали м'які таз ворушились. вона шитнула в хату та винесла кухлика. вона завжди халас як маленьке, дрібненьке пташеня. та повела мене у садочок. я випив з бабусиного кухлика. здорова вода крушила в зубах. я не міг напитися, вона була ніби цілюща та дуже смачна.

старенька стояла та ніжилась.

-кожну весну я свою криничку обгороджую камінчиками. хіба я міг піти не пообідавши?

вона захарилась , у неї все є вареники та борщ.

-яке то щастя, що я не марно старалася.

не краще , як гуртом сісти та хліба з'їсти. бабуся мені розповідала, що колись тут був колхоз ,а тепер ферма. та і та недовго простоїть. вона вже на пенсії. має корову, годує пасю та товчеться на городі. певно глянувши на мене вона сказала "я сама, зі всім світом",явтушок пішов на війну та не повернувся. ми як витрусилися з фронтовой торби: вдова і сироти.одне -голе,друге-босе, трете -розривається у колиці. я не чула як діти виросли. я їх всіх вчила, кожному , пишуть, що добре. може і добре, бо рідко навідуються,а може немає часу. я послухав її та засумував, поки вона жива все цвіте та пахне. вона кинувши все, провела мене до вулиці. і якби вона могла дала б огороджену камінням криницю, по наливала мені у кишені молока. і забувши про корову та город, стояла та дивилася мені в слід. маленька і журна. сама зі всім світом.
(если есть ошибки ,я не виновата)
в интернете пересказа вообще нет. беспредел.

Відповідь:

Ісмаїла Гаспринського зараз кримські татари інколи називають «дідусем нації». Справді, як каже лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв, він найвидатніший «кримський татарин з часів знищення Кримського ханства», який своїм просвітництвом розпочав відродження кримських татар як народу з давньою державницькою історією і заклав основи формування сучасної кримськотатарської нації.

Разом з тим, Ісмаїла Гаспринського вважають просвітителем і реформатором значної частини тюркського і мусульманського світу. Він отримав хорошу релігійно-етнічну, а потім світську освіту – спершу в Криму, потім у Воронежі і Москві, слухав лекції в Стамбульському університеті і в університеті Сорбонна у Парижі. Багато мандрував Туреччиною, Індією, Персією, Єгиптом, жив у Парижі, де був особистим секретарем видатного російського письменника Івана Тургенєва, служив в Асоціації професійних перекладачів. Як потім пригадував, саме ці подорожі розширили його кругозір, примусили інакше глянути на сучасний стан його співвітчизників та єдиновірців.

Пояснення:

Десь, колись, в якійсь країні, 

Де захочете, там буде, 

Бо у казці, та ще в віршах, 

Все можливо, добрі люде; 

Десь, колись, в якійсь країні 

Проживав поет нещасний, 

Тільки мав талан до віршів 

Не позичений, а власний. 

Поет не відрізнявся особливою вродою, але його душа була прекрасна. Він приходив кожного дня у діброву і там писав свої пісні. 

Одного разу за цим заняттям його побачив лицар Бертольдо, що поспішав на полювання. Лицар обурився, що поет не дає йому проїхати, до того ж йому довелося об’їжджати дивного співця. В серці гордого вельможі запалився вогонь. 

Після полювання лицар відбився від своїх стомлених товаришів та знову зустрівся зі співцем. Він запропонував поетові гостинця, але той відмовився, пояснивши, що вже має всі багатства світу — свій талант і душу. 

2 

Якось ввечері лицар Бертольдо прийшов до співця та розповів про своє нещасливе кохання до вродливої донни Ізидори. Поет написав серенаду, яку закоханий проспівав під вікном дівчини, здобувши її прихильність. 

3 

Скоро відгуляли весілля, на яке співця запросити забули. Подружнє щастя лицаря тривало недовго: король надумав воювати, тому змушений був попрощатися з дружиною. Спочатку всі його битви були успішними, але ось військо вже другий місяць не може взяти вороже місто й починає бунтувати. Дух воїнів піднімають співці, серед яких давній знайомий лицаря. Вдячний Бертольдо обіцяє нагородити його. 

Вже давно лицар повернувся з походу, живе щасливо зі своєю дружиною. Та все більше починає він утискати людей, обдирати їх, щоб збільшити своє багатство. Скрізь чути плач і стогін. 

Нарешті мужики повстали проти свого пана. 

"В мужика землянка вогка, 

В пана хата на Що ж, недарма люди кажуть, 

Що в панів біліші кості. 

У мужички руки чорні, 

В пані рученька тендітна; 

Що ж, недарма люди кажуть, 

Що в панів і кров блакитна! 

Мужики цікаві стали, 

Чи ті кості білі всюди, 

Чи блакитна кров проллється, 

Як пробити пану груди?" 

Отаманом повсталих став знайомий панові поет. Бертольдо послав до нього своїх слуг, щоб підкупити, але співець не пристав на його пропозицію. 

Тоді лицар погрожує заарештувати непокірного. Посланці прибувають до хворого поета, біля якого зібралися люди за порадою, та повідомляють наказ пана. 

Врешті поет заплатив за свій спів головою, але люди пам’ятатимуть про нього, а його пісні даватимуть їм наснагу та сили.