Пересказ текста
З першої ж хвилини Шевченко відчував себе в солдатському
строю безпорадним. Усе його єство протестувало проти насильства,
беоглуодого фізичного виснажування. Такий внутрішній опір під-
свідомо надовав його рухам незграбності.Муштра тривала упродовж добрих двох годин. Потім було на-
вчення. Шевченкові дали рушницю, навчили розбирати й обирати
її. Після цього -- знову муштра. По тому довелося свдихатися від
смороду в розпеченій сонцем касармі. Махорковий дим їв горло Й
очі. Боліла голова, нестерпно нили натруджені ноги. В душі бився
розпач від свідомості того, що він приречений на фізичні муки й
духовне отупіння.Спливав день за днем, і кожен о них був точним повторенням
минулого. 1 ось прийшла неділя.
Як завжди, вранці розбудив його барабан. Як завжди, вивели
солдатів на перевірку. Після сніданку їх повели до церкви, а потім
усі розійшлися хто куди.Шевченко обігнув церкву й пішов курною вулицею, заваленою
сміттям. Пройшов повз будинок священика й чепурні офіцерські бу-
диночки. Далі потемнілі від часу хати уральських
козаків. Ще далі -- жалюгідні подоби людського житла. Були вони
непобілені, обмазані глиною. Їхні низенькі пласкі дахи були на рівні
людського зросту, а вікна біля самої зем.Вийшовши нарешті з Орська, Шевченко крутим берегом збіг
до Уралу. Він пішов уздовж ріки і йшов довго-довго, заглиблений
у свої невеселі думи. Річка крутим звивом повернула вбік, а Кобзар.
усе йшов і йшов. Врешті-решт він зупинився і повів навкруги очима.Неосяжний степ замкнув навколо нього свою круглу пласку чашу, вкриту блакитною півкулею неба. Тихо й порожньо було тутані птахів, ані тушканчика, ані цікавого ховрашка.Один! Один! Не існує гіршої муки для митця, ніж бути по-
збавленим змоги творити...У розпачі впав він обличчям у траву і розридався. Розпач на-
че танув у сльозах і відступав од душі. Поступово замість одчаю
душа його сповнювалася рішучістю. Шевченко звівся на ноги. По-
гляд його став твердим. Розмашним кроком рушив він цілиною,
підминаючи шпичасті будяки й сіруватий полин.У казармі було майже порожньо. Шевченко відчинив свою ша-
фу, взяв кілька схованих там аркушів паперу, пішов у степ, за вали.На березі тихої Орі, порослої густим очеретом, зшив він собі малесеньку книжечку й записав до неї свій перший невільницький
вірш.
ответ:
басня-один из древнейших жанров.
в греческой уже гезиоду (ок. 800 л. до р. х. ) и стезахору (vi в. до р. х. ) приписывается авторство нескольких басен, но самым знаменитым баснописцем слывет эзоп, по происхождению фригиец; его басни (все изложены прозой) отличаются необыкновенной отчетливостью, ясностью, простотой, спокойствием и остроумием, поэтому неудивительно, что они уже рано широко распространились по всему тогдашнему цивилизованному миру, переделывались в продолжение многих веков вплоть до наших времен и теперь в переделках и переводах составляют достояние каждой, хотя бы еще мало развитой .
из греческой прежде всего перешли басни в сирийскую, затем в арабскую (локман) , армянскую, еврейскую, индусскую (бидпай, или пильпай, и многие другие) . басни эти на греческой почве долгое время переходили из уст в уста, пока не были собраны в первый раз димитрием фалерийским ок. 300 г. до р. х. затем в i или ii в. после р. х. бабрий переделывал эти прозаические басни в холиямбические стихи; в ix в. магистр игнатий стремился вылить басни эзопа в коротенькие (из четырех строчек) стихи. с течением времени, особенно на византийской почве, басня принимает все более и более дидактический характер, который почти совершенно убивает наконец описательную сторону; такими представляются басни эзопа в сборнике xiv в. , написанном монахом максимом планудом.
латинский перевода басен эзопа был сделан в первый раз в i веке после р. х. федром, который, тоже по образцу эзопа, составлял новые басни стихами. оригинальный сборник федра в течение средних веков был забыт и издан в первый раз только в 1596 году. но в х веке какой-то неизвестный писатель пересказал в прозе некоторые стихотворные басни федра, и этот прозаический сборник избранных басен федра был популярен в прежние века п. з. "aesopus" .
в басня известна с давнего времени. знаменитое произведение восточной фантазии — басни бидпая, или "стефанит и ихнилат", через византию сделавшееся достоянием южнославянской письменности, в xv-xvi стол. уже пользовалась популярностью среди книжников. не менее хорошо были известны им и басни эзопа, лицевое житие которого, украшенное множеством замысловатых анекдотов и остроумных изречений, охотно переписывалось в xvii ст. , а в xviii обратилось в народную лубочную книгу. в 1731 г. кн. а. д. кантемир написал в подражание эзопу шесть басен; около того же времени явилось "несколько эзоповых басенок (51), для опытка гекзаметрами", составленных в. к. тредиаковским. а. п. сумароков переводил уже лафонтена (фр. ) и сочинял оригинальные басни, довольно грубые по языку и содержанию. и. и. хемницер (1744—84) переводил лафонтена и геллерта; оригинальные его басни отличаются простотой изложения и замысловатой, подчас — злой наивностью. почти исключительно переводчиком французских баснописцев (лафонтена, флориана, ламотта, арно и др. ) был и. и. дмитриев (1760—1837), который, по словам мерзлякова, "отворил басням двери в просвещенные, образованные общества, отличавшиеся вкусом и языком". его 40 басен написаны в течение 1803—4 гг. и высоко ценились современниками, которые, впрочем, с удовольствием читали и совершенно иные по духу и выражению оригинальные басни а. е. измайлова (1779—1831), отличающиеся естественностью. последним и гениальнейшим представителем басни не только в , но и во всемирной является и. а. крылов (1768—1844). его басни (200) неподражаемы по оригинальному, вполне народному языку и меткому остроумию; они сделались едва не самой популярной книгой в россии, с детства хорошо знакомы каждому и переведены на многие иностранные языки. крылов довел обработку этого вида поэзии до высшего совершенства, и после него уже ни один писатель не брался за басню.
объяснение:
«Галерник» аналіз твору Тема: людина і Доля, драматизм людського життя. Ідея: світ такий глибокий і незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності й непевності. Основна думка: засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми Жанр: філософська лiрика. Художні засоби вірша «Галерник» алегорії: море – Всесвіт порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді; образи-символи: образ галери (човна) – символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом; галерник – людина у Всесвіті; метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум; полісиндетон –нагромадження у фразі сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу: Ти могло б південні води Перлами перевершити! Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову. Твір складається з трьох частин: вступу-експозиції, де змальовано становище та портрет галерника, монологу нещасного та заключної частини, в якій йдеться про те, як наглядач обірвав монолог героя. Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора
Объяснение: