моя улюблена книга має назву "двері у між часся". вона фантастичного жанру. ця книга має три частини. загалом у книзі розповідається про пригоди сестри, брата і їхнього найліпшого друга. брата й сестру звати, Джейсон та Джулія, а їхнього друга, Рік. усі три частини вони потрапляють у різні виміри, або якісь пригоди. мені було гати за результатами їхніх дій. Рік був самим розумним, не дивлячись на його вік. жили вони у маленькому селі під назвою Кілмор - Ков. Книжка дуже цікава й має цікавий результат подій. раджу її прочитати
Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно.
У списку дворових його записано здатним “на комнатного живописца”.
Усе, що ми знаємо про дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого.
Це справді художня натура.
Ці риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько.
Помираючи, він казав родичам : “Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба ; він не буде абияким чоловіком : з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо ; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не ”.
У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях.
А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки.
Шевченка віддають вчитися малюванню.
Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна - Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р.
До весни 1830р.
Перебував у Вільно, або в Яна Рустема (1762 — 1835), професора живопису Віленського університету.
Після початку польського повстання 1830р.
Віленський військовий губернатор змушений був піти у відставку.
Поїхав до Петербурга і його ад'ютант Енгельгардт.
Десь наприкінці лютого 1831р.
Помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко.
1832р.
Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В.
Ширяєву.
Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів.
Очевидно, 1835р.
З Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І.
Сошенко.
Він робить усе, щоб якось полегшити його долю : знайомить з Є.
Гребінкою і конференц - секретарем Академії мистецтв В.
Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835).
Згодом відбувається знайомство Шевченка з К.
Брюлловим і В.
Жуковським.
Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р.
Восени 1829 р.
Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно.
У списку дворових його записано здатним “на комнатного живописца”.
Усе, що ми знаємо про дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого.
Це справді художня натура.
Ці риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько.
Помираючи, він казав родичам : “Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба ; він не буде абияким чоловіком : з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо ; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не ”.
У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях.
А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки.
Шевченка віддають вчитися малюванню.
Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна - Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р.
До весни 1830р.
Перебував у Вільно, або в Яна Рустема (1762 — 1835), професора живопису Віленського університету.
Після початку польського повстання 1830р.
Віленський військовий губернатор змушений був піти у відставку.
Поїхав до Петербурга і його ад'ютант Енгельгардт.
Десь наприкінці лютого 1831р.
Помандрував до столиці у валці з панським майном і Шевченко.
1832р.
Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В.
Ширяєву.
Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів.
Очевидно, 1835р.
З Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І.
Сошенко.
Він робить усе, щоб якось полегшити його долю : знайомить з Є.
Гребінкою і конференц - секретарем Академії мистецтв В.
Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835).
Згодом відбувається знайомство Шевченка з К.
Брюлловим і В.
Жуковським.
Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р.
Викупляють його з кріпацтва.