Писанки
у дохристиянські часи писанка виконувала роль *оберега*. наші предки вірили в *магічну* силу писанки. глиняні писанки, якими відганяли злі сили, були знайдені в давніх похованнях. в україні *археологи* виявили близько двадцяти міст, що були центрами виготовлення цих амулетів.
нині писанка пов'язана х християнським святом великоднем.
ось що розповідає легенда. коли ісуса христа вели розпинати, йому назустріч трапився убогий чоловік, який ніс яйця в кошику на базар продавати. хрест був важкий падав під його тягарем. чоловікові жаль стало божого сина. він лишив кошик на дорозі й пішов ісусові, й ніс хрест аж до місця розп'яття. коли ж повернувся до кошика, побачив, що яйця обернулися на писанки виготовлення писанок різні. найпростіший із них такий. у зроблений із тонкої бляхи писачок наливають розтопленний віск. виписавши воском орнамент на шкарлупі яйця, занурюють його у фарбу. ті місця, де було воском, залишються білими. місця, воском не і, набувають потрібного кольору.
щоб віск розтопився, яйце трохи підігрівають. після цього білі місця розфарбовують іншим кольором.
яйця, пофарбовані одним кольором, називають крашанками. їхні кольори мають певну символіку. червоне яйце означає радість, життя, любов. блакитне уособлює. блакитне уособлює небо, повітря, здоров'я. зелене означає багатство та врожай.
про писанки збереглося багато легенд. одна з них стверджує, що від кількості писанок залежить доля світу.
доки пишуть писанки, існуватиме світ. отже пишіть писанки!
1.поясніть лексичне значення виділених слів. перевірте себе за тлумачним словничком.
2.визначте тему та головну думку тексту.
3.складіть план тексту, запишіть його.
4.за планом перекажіть текст.
40 !
(если что, слова в звёздочках, это слова выделенные жирным шрифтом)
Жодна людина в цьому світі не може, не повинна, не має права не любити найголовнішого - світу природи, яка її оточує. До цього закликає всіх нас цей вірш Володимира Підпалого.
Природа - це близьке створіння, з яким можна бути цілком відвертим, ділитися своїми почуттями, думками, сподіваннями. Між людиною і навколишнім світом споконвіків існував духовний зв"язок, духовна і матеріальна єдність. Людина завжди вважала себе дитиною природи. Тому вона не повинна порушувати спокій маленьких пташенят у гніздечку, адже вони так само хочуть жити, як і всі живі істоти.
Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Природа - годувальниця. Вона, як мати, з якою ми з"єднані пуповиною, дає нам все, що потрібно для життя. І не лише матеріальні блага постачає нам природа, а й виховує нашу свідомість, вона є джерелом національного характеру й менталітету людей з різних куточків земної кулі. Що інше, як не природа, стало основою для розвитку наукових знань, що ними оволоділо людство? З чого, якщо не з природи, людина черпає наснагу до творчості, хист до мистецтва? Ця єдність дає нам і відчуття духовності, спонукає до роздумів про вічність життя на Землі, про одвічну мудрість та могутність природи.
Саме до таких роздумів спонукав мене цей вірш.
Але спершу, я думаю, варто сказати про такі душевні скарби, які дають людині волю та силу до життя. Це відвага, стійкість у життєвих труднощах, хоробрість. Це почуття власної гідності та повага до себе самого.
Ще великим душевним скарбом є вміння прощати.
Також я вважаю, що великий душевний скарб – це кохання та любов ,кохання дає снагу, зігріває серце, надихає на творчість та роботу.
можешь что то вырезать