Письмові відповіді на питання з твору «Русалонька із 7-В
1.Хто, крім Софійки та Сашка, може перебувати в різних часових вимірах?
2.Про що мріяла Софійка, чи реалізовано прагнення?\
3.Чи випадковими є зустріч Вадима та Софійки, чому дівчина закохалася?
4.Хто з героїв може бути щасливим, а хто – ні? Чому
Відповідь:
Пояснення:Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.
Якось одного разу знайшов Андрій поранене пташеня. Поряд проходив Петрик, побачив бідне і говорить:
—Привіт, Андріє! Що сталося з цією пташкою?
Той відповідає:
—Привіт! Я йшов додому зі школи і побачив його.
—Йдемо до мене, моя мама працює ветеринаром.
Усмішка одразу з'явилася на лиці Андрія і той сказав:
—Добре, йдемо!
Прийшовши, хлопці покликали маму Петрика і та почала оглядати його, а потім сказала:
—Зламана ніжка! Зараз я накладу бинт і воно поживе з нами.
Після цих слів вона наклала жгут і пташенятові покращало. Підстрибуючи обидва хлопці пішли по домівкам.
Так і закінчився день Андрія-героя і Петрика-рятівника.