Тема весняного пробудження розробляється й у вірші “Гримить”. Структурна новизна його в тому, що картини природи й суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі – ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво: Мабуть, благодатная хвиля надходить... Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари – плідної будущини тіни, Що людськість, мов красна весна, обновить... Гримить! На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))
Брехлива сорока Жила в лісі сорока-білобока. Ніхто із звірів її не любив, бо вона багато брехала. Одного разу повзе їжак,а сорока йому каже: - Їжачок ,а де ділися твої голки? - Ну тебе сорока одну брехню кажеш!Через деякий час проходить зайчик, а сорока йому каже: - Що зайчик уші опухли,що до землі опали!Зайчик злякався і як найшвидше побіг до лікаря: -Добрий день, мудра сова! -Здраствуй зайчику! Що сталося? -Та ось проходив мимо сороки, а вона каже що в мене уха опухли! -хм. , зайчику менше ти слухай цю сороку слухав брехню вона каже! Все з твоїми ушками гаразд! -Дякую! До побачення! -Бувай зайчику! Та одного разу сталося лихо. В лісі була пожежа. Сорока попереджала всіх, але ніхто не вірив тому що, вона завжди брехала. Але коли зайчик і їжачок пішли по гриби і побачили пожежу: -Пожежа, пожежа!- закричали вони. Пожежа припинилася. Після цього випадку всі стали вірити сороці-білобоці.Брехень багато, а правда одна.-каже нам народне прислів'я і дійсно,скільки б сорока не брехала,а правда одна.
суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові
строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну
єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним
ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого
рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі –
ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво:
Мабуть, благодатная хвиля надходить...
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить...
Гримить!
На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у
другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))
Брехлива сорока
Жила в лісі сорока-білобока. Ніхто із звірів її не любив, бо вона багато брехала. Одного разу повзе їжак,а сорока йому каже:
- Їжачок ,а де ділися твої голки?
- Ну тебе сорока одну брехню кажеш!Через деякий час проходить зайчик, а сорока йому каже:
- Що зайчик уші опухли,що до землі опали!Зайчик злякався і як найшвидше побіг до лікаря:
-Добрий день, мудра сова!
-Здраствуй зайчику! Що сталося?
-Та ось проходив мимо сороки, а вона каже що в мене уха опухли!
-хм. , зайчику менше ти слухай цю сороку слухав брехню вона каже! Все з твоїми ушками гаразд!
-Дякую! До побачення!
-Бувай зайчику!
Та одного разу сталося лихо. В лісі була пожежа. Сорока попереджала всіх, але ніхто не вірив тому що, вона завжди брехала. Але коли зайчик і їжачок пішли по гриби і побачили пожежу:
-Пожежа, пожежа!- закричали вони.
Пожежа припинилася. Після цього випадку всі стали вірити сороці-білобоці.Брехень багато, а правда одна.-каже нам народне прислів'я і дійсно,скільки б сорока не брехала,а правда одна.