Письмово дати відповідь на питання у вигляді твору-мініатюри (8-12 речень) ЯКИЙ ЕПІЗОД ПОВІСТІ "Вітька + Галя, або повість про перше кохання" СПОДОБАВСЯ НАЙБІЛЬШЕ І ЧОМУ?
Як швидко проходить життя...День за днем проминає й за вікном уже нас чекає запашний, теплий травень. Це місяць, в якому випускники школи прощаються із шкільними клопотами й розвагами, щоб стати на порозі дорослого, такого непростого життя. На мою думку, в цей час кожен із нас замислюється над тим, що потрібно взяти із собою в майбутнє. Так, це не просте, а дуже важке питання. Я вважаю, що найціннішим скарбом, який набула під час навчання в школі, є мої знання.За цей некороткий час усім нам довелося прочитати безліч підручників, художніх, історичних книжок. Все те, чого дізнались із них, чого навчилися, матиме в майбутньому важливе значення і, неодмінно, стане в пригоді.
Я так вважаю, тому що ніхто не може знати, що нас чекає завтра: добро чи зло, радість чи смуток. А всі знання, які ми почерпаємо з літератури,назавжди стають невід'ємною частиною життя, ношею, тягар якої не хилить до землі, а навпаки дозволяє здійнятись до неба.
Від князя Одног разу перебуваючи в гостях в Угорської королеви Арнольди 1 я побачив дивні двері. Та попросив показати що там. Зайшовши я дуже здивувався адже ще не бачив стільки цікавих книг які лежали на полицях. Повертаючись королева подарувала нашому королівству кілька сотнь книг. І я вирвшив зарочаткувати цю традицію. Будівництво бібліотеки тривало довженько. І ось нарешті закінчилось це будівництво Ми поставили ті книг це були перші книги Київської Оусі. Часенько я заходив туди і бачив чк людям цікаво дізнаватися все нлве та нове. Я вирішив по повнити бібліотеку і написав кількч книг. Від тоді ця трдиція збереглась і до тепер.
Як швидко проходить життя...День за днем проминає й за вікном уже нас чекає запашний, теплий травень. Це місяць, в якому випускники школи прощаються із шкільними клопотами й розвагами, щоб стати на порозі дорослого, такого непростого життя. На мою думку, в цей час кожен із нас замислюється над тим, що потрібно взяти із собою в майбутнє. Так, це не просте, а дуже важке питання. Я вважаю, що найціннішим скарбом, який набула під час навчання в школі, є мої знання.За цей некороткий час усім нам довелося прочитати безліч підручників, художніх, історичних книжок. Все те, чого дізнались із них, чого навчилися, матиме в майбутньому важливе значення і, неодмінно, стане в пригоді.
Я так вважаю, тому що ніхто не може знати, що нас чекає завтра: добро чи зло, радість чи смуток. А всі знання, які ми почерпаємо з літератури,назавжди стають невід'ємною частиною життя, ношею, тягар якої не хилить до землі, а навпаки дозволяє здійнятись до неба.
Одног разу перебуваючи в гостях в Угорської королеви
Арнольди 1 я побачив дивні двері.
Та попросив показати що там.
Зайшовши я дуже здивувався адже ще не бачив стільки цікавих книг які лежали на полицях.
Повертаючись королева подарувала нашому королівству кілька сотнь книг.
І я вирвшив зарочаткувати цю традицію.
Будівництво бібліотеки тривало довженько.
І ось нарешті закінчилось це будівництво
Ми поставили ті книг це були перші книги Київської Оусі.
Часенько я заходив туди і бачив чк людям цікаво дізнаватися все нлве та нове.
Я вирішив по повнити бібліотеку і написав кількч книг.
Від тоді ця трдиція збереглась і до тепер.