Питання до твору Катерина - Т.Г.Шевченко
1.Коли було написано поему «Катерина»? Цей рік був знаковим у долі Шевченка – чому?
2.Катерина, «як знало серденько», покохала …
3.Коли зайде сонце, по садочку ходить Катря з ...
4.Яким було життя Катерини в селі, коли її кинув москаль?
5.Чому батьки вигнали доньку з дому?
6.Як вона зреагувала на цю батьківську волю?
7.Як прощалася Катерина з рідною домівкою і як це її характеризує? Опишіть.
8.Опишіть героїню під час зустрічі з чумаками.
9.Катерина «попідтинню ночувала, раненько вставала», бо поспішала в …
10.Якою була зустріч Катерини з москалем після розлуки? Опишіть.
11.Як склалася доля Катерини?
12.Івасика побачив і пізнав москаль, коли хлопчик мандрував з …
13.Батько впізнає сина по …
14.Що вам відомо про морально-етичні правила поведінки дівчат за часів Шевченка?
15.Ваше ставлення до вчинку батьків Катерини.
16.Чи можна виправдати поведінку Катерини?
17.Назвіть романтичні ознаки в поемі «Катерина».
18.Така її доля...» – з якого твору уривок? Чим його тема суголосна з темою нашого уроку?
19.Кому належать слова: «…Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче…».
20.Де зберігається картина Т. Шевченка «Катерина»?
21.Яка композиційна побудова поеми?
22.Що таке ліричний відступ?
23.Визначити риси характеру Катерини.
Головним героєм повісті є Захар Беркут. Він постає перед читачами справжнім народним героєм, патріотом Руської землі. Йому було за шістдесят років. Він мав сиве, довге
волосся і довгу бороду. Захар був сміливим, рішучим і мудрим. У селі він лікував людей. Створивши у селі трудову громаду, люди вибрали Захара Беркута ватажком.
Як прожив своє життя Беркут? Чим заслужив повагу своєї і сусідських громад? Відповіддю можуть стати його слова: «Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може допомагати іншим». Громада - ось що було найголовнішим у його житті. Бажаючи принести їй користь, ще змолоду задумав він навчитися лікувати рани і досяг свого. Повернувся Захар зі своєї чотирирічної подорожі іншою людиною: не тільки набув цінних знань лікарських, а ще й життєвого досвіду сть і розум до йому осягнути, що тільки громадська єдність врятує простих селян від рабства боярського і князівського. Талановитий ватажок розвиває зв’язки із сусідніми селами, дбає про дружні стосунки і практичну користь. Через це його поважають і йдуть за порадою люди з ближніх сіл.
Всі його турботи й болі пов'язані з долею громади - долею Руської землі. Навіть уві сні не полишає його тривога, передчуття близької небезпеки. І коли вона прийшла, Захар не розгубився, бо був готовий до неї. Велика сила волі, мужність у боротьбі зі страшним ворогом, чесність Захара Беркута виразно помітні в його вчинках, насамперед рішеннях, які він приймає. Готуючи оборону долини, Захар Беркут орієнтує громаду на те, що їх завдання не лише відбити монголів, а знищити їх, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук іншим народам. Він гордий за сина Максима, що допомагає йому в нелегкій боротьбі. Обидва вони зуміли підняти громаду та підготуватися разом з іншими тухольцями до знищення ворогів.
Не одразу прислухались тухольці до слів свого ватажка, не за одну мить зібралися з силами. Великих прикрощів завдали вони Беркутові, серце якого кипіло проти ворога ще й від думки про втрату сина Максима. Та перемогли глибока мудрість і розсудливість громади й Беркута. Цьому сприяла також підмога, що прийшла з верховин та з-за гір, і з нею — усвідомлення власної відповідальності за долю не лише своєї громади, а й сусідів, які з надією дивилися на тухольців.
Надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір - важити користь громади і життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велінням обов’язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. Не згоджується він і на брехню: «Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю».
Найвищий злет душі Захара Беркута — в його повчальних словах до громади, які виявилися пророчими. Мудрий старець переконує, що перемога прийшла до тухольців не лише завдяки зброї, вдалому використанню місцевості, а й забезпечена громадським ладом: «згодою і дружністю». То найбільша сила, яку слід пильно берегти, — повчав Захар.